Рубрики
Стратегія і тактика догляду за посівами озимих культур весною
Ранньовесняна оцінка озимих зернових культур Догляд за посівами озимих культур залежно від часу відновлення весняної вегетації Внесення азотних добрив на озимій пшениці у весняний період Підживлення ріпаку озимого весною Значення позакореневих листків підживлень та застосування регуляторів і стимуляторів росту на озимих культурах. Захист посіву озимих культур від хвороб і шкідників.

Сигида В.П., кандидат сільськогосподарських наук

за матеріалами Седна-Агро

1. Ранньовесняна оцінка озимих зернових культур

Ранньовесняна оцінка стану посівів озимих зернових культур вимагає особливо ретельного і своєчасного проведення: перед відновленням весняної вегетації, в про­цесі настання весняної вегетації і остаточно - через 10-12 днів після відновлення ве­гетації.

Відновлення весняної вегетації залежить від перебігу середньодобової температу­ри повітря - з настанням температури вище 5°С і нарощуванням її, пшениця починає вегетацію вже на 4-5 день, а при різких перепадах температури в сторону зниження протікання вегетації може бути малоактивним і непомітним для оцінки.

Перед відновленням вегетації озимих зернових культур проводять:

  1. оцінку стану посівів за рівномірністю густоти;
  2. оцінку стану тканин вузла кущіння;
  3. біологічний контроль конусу росту.


Після відновлення весняної вегетації оцінюють:

  1. стан виходу рослин із зими (густота, фаза; рослин, що  загинули);
  2. регенерацію листкового апарату;
  3. наявність і відростання вторинних коренів весняного утворення;
  4. заселення площ гризунами;
  5. засмічення бур'янами;
  6. ураження листкового апарату хворобами;
  7. погодні умови і необхідність ремонту або пересіву перевірених площ;
  8. необхідність і норми підживлення азотними добривами.


2. Догляд за посівами озимих культур залежно від часу відновлення весняної вегетації (ЧВВВ)

Доктор сільськогосподарських наук В.Д. Мединець ще у 1968 році розробив диференційовану систему догляду за озимими культурами з врахуванням часу весняного відновлення вегетації (ЧВВВ),  дослідив і обґрунтував явище екологічного ефекту часу відновлення весняної вегетації зимуючих культур

Час відновлення весняної вегетації озимих культур є важливим фактором впливу на стан посівів на початку весняної вегетації.
За останні 25 років, за даними метеостанції м. Умань, відновлення весняної веге­тації озимих зернових культур наступило найраніше 2 березня 2002 року і найпізніше - 13 квітня 2003 року, різниця становить 42 дні.

Тричі за ці роки - в 1989р., 1990 і 1995 рр. спостерігалося відновлення вегетації озимих зернових культур в третій декаді лютого з настанням теплих лютневих "вікон", яке припинялося через кілька днів після зниження середньодобової температури до мінусової або на рівні 1-2°С .

Тривалість світлового дня і температурний режим повітря на початку першої де­кади березня і другої декади квітня різні і їх вплив на ріст і розвиток рослин озимих зернових культур неоднаковий.

Строки раннього і пізнього відновлення весняної вегетації озимих зернових куль­тур характеризується певними відмінностями (табл. 1.)

1. Особливості часу відновлення весняної вегетації зимих зернових культур (ЧВВВ)

Ранній (до 15 березня)Пізній (після 5 квітня)
1. Короткий світловий день (до 12 годин)
2. Понижена температура повітря
3. Низька висота стояння сонця над горизонтом
4. Слабка сонячна радіація, в спектрі якої переважають довгохвильові оранжево-червоні промені низьких енергій
1. Довший світловий день (понад 13 годин)
2. Різке наростання температури повітря
3. Більша висота стояння сонця над горизонтом
4. Достатня сонячна радіація, в спектрі якої переважають короткохвильові синьо-фіолетові промені високих енергій
Ранній ЧВВВ стимулює ростові процеси, в першу чергу кореневої системиПрискорює формування і виколошування рослин

Ранній і пізній час відновлення весняної вегетації озимих зернових культур по різ­ному впливають на ріст і розвиток рослин озимих зернових культур (табл.2).

2. Розвиток рослин пшениці озимої при різних строках часу відновлення весняної вегетації (ЧВВВ)

Ранній (до 15 березня)Пізній (після 5 квітня) і
Позитивні ознаки:
1. Швидка регенерація вегетативної маси
2. Рослини швидше вкорінюються і кущаться
3. Посилений приріст вегетативної маси
4. Формується добрий урожай
Негативні ознаки:
1. Випадає період росту рослин в 20-30 днів
2. Низькорослі рослини з недостатнім нагромадженням вегетативної маси і нерозвиненою кореневою системою
Негативні ознаки:
5. Надлишкове нагромадження вегетативної маси і можливе вилягання посівів
6. Понижений вміст білка і клейковини в зерні
Позитивні ознаки:
3. Вищий вихід зерна в біомасі врожаю
4. Висока якість зерна

За пізньої весняної вегетації озимих зернових культур спостерігається пригнічений ріст, зрідженість і забур'яненість посівів, вони гірше кущаться та укорінюються, формується нижчий врожай зерна.


3. Внесення азотних добрив на озимій пшениці у весняний період з врахуванням ЧВВВ

При відновленні весняної вегетації озимої пшениці азотні добрива, зазвичай, рекомендується вносити в три строки:

  • перше підживлення – ранньовесняне (регенеративне);
  • друге підживлення – продуктивне;
  • третє підживлення – якісне.

Для першого підживлення доза азоту залежить від двох чинників: стану посівів і часу відновлення весняної вегетації і на добре розвинених посівах рекомендується вносити 30% (№30) від повної норми азоту.

На посівах озимої пшениці в поточному році з пізнім ЧВВВ норму азоту бажано збільшити в зв'язку з сильним ослабленням рослин в зимовий період і промиванням нижні шари ґрунту рухомих форм елементів живлення. Найбільша віддача від першого підживлення забезпечується у випадку прикореневого внесення добрив з використанням зернових сівалок з боронами для загортання гранул  добрив в грунт.

Друге підживлення (продуктивне) – проводять на початку виходу рослин в трубку і воно найбільш впливає на врожай зерна культури.

До підживлення необхідно внести гербіциди (Гроділ® Максі – 0,1 - 0,11  л/га, Мушкет – 50-60 г/га), щоб не допустити засвоєння азоту бур'янами. Норма добрив визначається першим підживленням. Якщо рано навесні внесли 30% загальної норми азоту, то підчас другого підживлення 50% або N60%.

Оптимальну дозу добрив бажано встановлювати за листковою діагностикою. Друге живлення найбільш впливає на продуктивність колосу, його озерненість, а значить – і на підвищення врожайності озимої пшениці. У разі внесення КАС карбамідно-аміачної суміші) у підживлення вегетуючих рослин, доза азоту не повинна перевищувати 30 кг/га д. р. за обов'язкового розведення водою у співвідношенні 1:4. Кращий час для позакореневого підживлення розчином КАС – ранкові і вечірні години.

Третє підживлення (якісне) проводять період від початку фази колосіння до наливу зерна. Вносять решту азоту (N 30). Внесення азоту в цей час збільшує тривалість активної діяльності верхніх листків, підвищує інтенсивність фотосинтезу, зростає маса 1000 зерен, впливає на врожайність і якість урожаю. Для встановлення доцільності цього підживлення також використовують даними діагностики.

4. Підживлення ріпаку озимого весною

Ріпак озимий на одиницю врожаю виносить з ґрунту азоту, фосфору, калію і сірки в два рази, а кальцію в п'ять разів більше ніж озима пшениця. Перевагу слід надавати формам добрив, що містять сірку: суперфосфат, калій магнезія, Суперагро.

Більшу частину азоту (N10-50) слід використовувати у перше підживлення на початку відновлення весняної вегетації. Друге підживлення проводять через 14-20 днів на початку росту пагонів (N20-30). Для підживлення рекомендується застосовувати аміачну селітру, КАС або сульфат амонію.

Нестача сірки, а також бору обмежує кількість стручків на рослині а і кількість насінин в стручку.

Завдяки високій компенсаційній здатності, ріпак озимий в змозі за рахунок сильного розгалуження вирівняти недоліки в щільності стеблостою. Це треба враховувати при вирішенні питання про пересівання весною в цьому році після поганої зимівлі. Якщо конус наростання не зруйнований, то проростання з добре розвиненої кореневої шийки відбувається без проблем. При зруйнованому конусі наростання можуть прорости додаткові бруньки і утворити вторинні стебла, поки головне стебло не повністю зруйноване. Так як утворення вторинних стебел відбувається повільніше, ніж регенерація непорушеного головного стебла, рішення про пересівання озимого ріпаку можна приймати тільки після початку вегетації.

5. Значення позакореневих листків підживлень та застосування регуляторів і стимуляторів росту на озимих культурах.

Використання добрив по листю – дуже поширена сьогодні практика в рослинництві. Позакореневі підживлення використовуються як:

  • Доповнення до основного удобрення;
  • В умовах подолання стресових ситуації;
  • Одночасно із застосуванням засобів захисту рослин;
  • Поліпшення якості і збільшення врожаю.

Значення позакореневих підживлень в житті рослин:

  • Мікроелементи засвоюються в 30-40 разів швидше шляхом позакоревих підживлень рослин в порівнянні з внесенням через грунт;
  • Застосовуються одночасно з обробкою засобами захисту рослин;
  • Містять елементи  в хелатній доступній формі, продукти що поліпшують змочування листя (поверхнево активні речовини та продукти, які поліпшують прилипання).


Позакореневі підживлення важливі та зручні і їх варто широко використовувати, особливо в умовах весни поточного року.

Постачальниками таких препаратів компанії "Седна-Агро" є ТОВ "Уніфер" і ТОВ "АгріСол". ТОВ "Уніфер" постачає препарат "Вуксал Мікроплант" для внесення на посівах озимих  зернових після відновлення вегетації і по флаговому листу в дозі 1л/га,  "Вуксал Комбі Б" в дозі 2-3 л/га при відновлені вегетації ріпаку озимого, і "Вуксал Борон" в дозі 2-5 кг/га у фазі бутонізації.

ТОВ "АгріСол" реалізує різні види "Плантафолу", "Брексилу", "Мегафону" та інших препаратів італійської фірми "Валагро".

Найпоширеніші помилки за позакореневого підживлення рослин:

  1. неправильне визначення строків внесення;
  2. порушення дозволеної концентрації робочого розчину
  3. похибка розрахунку дози за стрічкового внесення;
  4. змішування з недопустимими препаратами;
  5. неякісне розпилювання робочої рідини на поверхні листя.

Грамотне поєднання кореневого і позакореневого підживлень відповідно потреби рослин, забезпеченості ґрунту поживними елементами та вимог конкретної технології вирощування, є розумним вирішенням проблеми раціонального живлення озимих культур.

6. Захист посіву озимих культур від хвороб і шкідників.

Значне погіршення фіто-санітарного стану посівів зернових культур в останні роки в багатьох господарствах зумовлено загальним зниженням рівня агротехніки, зрощення технології. Запровадженням повторних посівів окремих культур, скороченням обсягів застосування хімічних і біологічних засобів захисту рослин. Крім того. В зв'язку з глобальним потеплінням, постійно змінюється агро кліматичні умови і природні еволюційні процеси в популяціях збудників хвороб, що збільшує їх генетично і трофічну різноманітність. Все це посилює шкідливість як поширених хвороб, так і тих, які раніше не мали практичного значення (піренофороз).

Захист пшениці озимої

На сьогоднішньому етапі основними хворобами озимої пшениці, які зустрічаються щорічно і повсюдно в зоні Лісостепу,  та мають значний рівень розвитку, є септоріоз листя та піренофороз. Внесення високих норм мінеральних добрив, особливо азотних, сприяють підвищеному розвитку септоріозу листя, піренофорозу та церкоспорельозу.

Критичні періоди для контролю хвороб листя та колосу озимої пшениці, що викликаються некротичними патогенам, слідуючи:

  1. септоріоз листя – на початку колосіння;
  2. піренофороз – повне колосіння;
  3. септоріоз колоса – в період повного цвітіння;
  4. фузаріоз колоса та альтенаріоз – середня молочна стиглість.
Фузаріоз колосаFusarium graminearum Schwabeураження колоса фузаріозом
фото фузаріоза зернових культурзасоби захисту від фузаріоза колосашкідливість від фузаріоза колоса
Фузаріоз колоса
Fusarium graminearum Schwabe


Збудник борошнистої росиПосилився розвиток борошнистої роси, а у зв'язку з  випаданням снігу на незамерзлий грунт в поточному році, спостерігається ураження озимих культур збудниками снігової плісняви.

В даний час на посівах озимої пшениці та озимого ячменю слід очікувати масового розвитку снігової плісені, борошнистої роси, септоріозу, кореневих гнилей, бурої іржі.

Фізіологічний стан рослин пшениці озимої та ячменю озимого слабкий, ураження і ризик подальшого ураження хворобами високий, тому повинне переважати профілактичне (попереднє) внесення фунгіцидів, що забезпечують ефективність і за понижених добових температур.

Проти борошнистої роси, плямистостей листя, гельмінтоспоріозу і кореневих гнилей доцільно застосовувати Дерозал 500 SС (0,5 л/га), проти бурої листкової іржі та септоріозу – Фолікур БТ (0,5-1 л/га) проти фузаріозу та септоріозу колоса – Фолікур 250 ЕW (0,5 л/га). Найбільш високоефективним, з найтривалішим захистом проти фузаріозу колоса, є трикомпонентний фунгіцид Солігор 425 ЕС (0,9-1,0л/га), а проти піренофорозу – Фалькон 460 ЕС (0,6 л/га).

Необхідно дотримуватися норм витрати препаратів. Зменшення норми витрати на 10-15% від рекомендованої знижує його ефективність на 50-70%. Не слід зменшувати норму витрати робочої рідини.

До фунгіцидів необхідно додавати поверхнево активні речовини або 3-5 кг/га карбаміду та біопрепарати.

Захист від шкідників. Заходи із запобіганням втрат урожаю від шкідників буває необхідним здійснювати, якщо їх чисельність перевищує економічні пороги шкідливості (ЕПШ). Рекомендується провести крайові або суцільні оброблення посівів одним із інсектицидів: Децис Профі 25 в.г.(0,04л га), Децис ф-Люкс к.е. (0,2-0,25 л/га), Протеус (0,5-0,75 л/га).

Децис Профі 25 в.г. ефективний проти клопа–черепашки, трипсів, п'явиці; Децис ф-Люкс – клопа-черепашки, попелиць, трипсів, злакових мух, хлібних жуків; Протеус – хлібного туруна, клопа-черепашки, попелиць, трипсів.

Трипс пшеничнийП'явиця червоногруда (звичайна)Велика злакова попелицяМуха яраЖужелиця хлібна мала

Захист від хвороб і шкідників посівів ріпаку озимого. За наявності високої кількості збудників хвороб і можливості їх масового поширення, посіви ріпаку озимого обробляють фунгіцидами: Фолікуром (,05-0,75 л/га), Тілмором (0,9-1 л/га) та ін. з додаванням мікроелементів (бору, молібдену, особливо сірки).

Найбільшої шкоди під час відростання ріпаку озимого завдають хрестоцвіті блішки, ріпаковий пильщик, листоїди, капустяний білан, підгризаючі совки, і особливу увагу слід звернути на стеблового прихованохоботника та інших шкідників. Для боротьби з шкідниками ріпаку озимого використовують: Децис Профі 25 в.г. (0,07% л/га), Біскайя (0,25-0,40 л/га), Каліпсо (0,1-0,15 л/га) та ін.

опубліковано: Сергій Петрович Саяпін    2015-03-25 14:03