Рубрики
Коли цвітуть сади

Ю.П.Яновський, доктор с-г. наук, професор, завідувач кафедри захисту і карантину рослин Уманського національного університету садівництва

за матеріалами http://sedna-agro.com.ua/ua/statti/koli_cvitut_sadi.htmlСедна-Агро

В Україні плодовим насадженням в фази "рожевого пуп'янка-цвітіння" (рис.1) значної шкоди завдають близько 60 шкідливих видів із числа членистоногих і збудників хвороб ( О.С.Матвієвський та інші,1990).

 

боротьба зі шкідниками рослиндогляд за садом
Рис.1. Квітучий сад

За останні 15 років перелік цих шкідливих об’єктів значно розширився, що в свою чергу пов’язано з господарською діяльністю людини (антропогенним фактором) і впливом абіотичних чинників (температури повітря, опадів, відносної вологості повітря).

У 2008 році було розроблено та затверджено наказом Мінагрополітики України, УААН "Концепцію та галузеву програму розвитку садівництва України на період до 2025 року". Ці заходи спрямовані на реконструкцію старих насаджень і закладання нових промислових садів.

Загальна площа плодоносних насаджень плодових культур у 2025 році буде складати 225 тис. га, в тому числі насаджень яблуні – 144,8 тис. га, 20,8 тис. га груші, 59,4 тис. га кісточкових, горіхоплідних і ягідних культур.

Планується закладання нових насаджень плодових культур на площі близько 12 тис. га щорічно, що дало б можливість до 2025 року закласти площі багаторічних насаджень, які зі вступом у товарне плодоношення, дадуть змогу забезпечити виробництво плодів в обсягах, близьких до науково обґрунтованих норм споживання та переробну галузь необхідною кількістю вітчизняної сировини.

Значна частина багаторічних насаджень (близько 80%) буде вирощуватися за інтенсивною технологію, що має низку відмінностей порівняно з традиційною: ущільнене садіння дерев (1,5 - 2 тис. рослин на гектар і більше), саджанці на карликовій підщепі, задерніння міжрядь інше.

Це потребує уточнення сучасної стратегії захисту багаторічних насаджень від основних шкідників, хвороб і бур’янів. Так, збільшення кількості дерев у промислових масивах плодових культур сприяють більш інтенсивному розвитку збудників грибних хвороб (парші, борошнистої роси, чорного раку інших), що збільшує кратність хімічних обробок за вегетаційний період; задерніння міжрядь дозволяє вчасно і ефективно проводити захисні заходи проти цих патогенів, особливо в період рясних і затяжних дощів, проте трав’яниста рослинність в цих міжряддях є резервантом (місцем проживання) в літній період багатьох шкідливих видів: цикадових, туркестанського кліща, фітофагів з родини бронзівок (в т.ч. оленки волохатої, бронзівки смердючої), мишевидних гризунів та є харчовою базою для багатьох лускокрилих видів (дорослих особин, що харчуються нектаром мати-й - мачухи, кульбаби, барвінку малого та інших квітучих рослин ї їх гусениць впродовж вегетації).

Важливим чинником зростання чисельності шкідливих видів у садовому ценозі є збільшення площ посівів сільськогосподарських культур (сої, соняшнику, ріпаку озимого та ярого інших) поблизу цих насаджень, що є додатковою харчовою базою для шкідників, а саме: павутинних кліщів, ріпакового квіткоїда, оленки волохатої й інших шкідників з родини бронзівок. Виключно за рахунок впливу діяльності людини (власне, збільшення частки незораних земель) можна пояснити збільшення чисельності і підвищення шкідливості кравчика- головача в промислових розсадниках плодових культур і овочевих плантацій.

Необхідно враховувати і вплив абіотичних чинників на видовий склад і особливостей розвитку багатьох членистоногих за останні чверть століття. Так, за даними метеостанцій країни за цей період часу середньодобова температура повітря в період вегетації підвищилась на 0,91 - 1,02 °С, причому взимку середньодобова температура повітря порівняно з багаторічними даними зросла на 1,05 - 1,87 °С, що є досить вагомим чинником на формування зимового покоління шкідника та границь (меж) його поширення по території країни.

В зв’язку з цим січневі і липневі ізотерми кров’яної попелиці, американського білого метелика, східної плодожерки і багатьох інших видів зрушилися в сторону північних широт а ці види стали домінуючими фітофагами в центральних і західних областях України. Для прикладу: відродження гусениць яблуневої плодожерки в Лісостепу України ще 10 років назад спостерігалося в першій декаді червня, які пошкоджували виключно плоди. Проте, вже останніх два роки в цих регіонах України виліт імаго цього виду відбувається при сумі ефективних температур повітря близько 67 °С (нижній поріг розвитку складає 10 °С), що відбувається в кінці цвітіння, а впродовж 7-12 днів цей шкідник спочатку активно пошкоджує листя (як типовий представник родини листовійок), а вже надалі пошкоджує плоди, що триває до закінчення збору плодів. Буквально в минулому році відмічено випадки пошкодження плодів абрикосу та слив бавовниковою совкою (Helicoverpa armigera Hb.), що свідчать про значний вплив погодних (кліматичних) умов на формування видового складу шкідливих комах і кліщів в багаторічних насадженнях, їх чисельності, шкідливості, змін трофічних зв’язків, харчової бази, особливостей перезимівлі інше.

В результаті проведених маршрутних обстежень впродовж 2006-2013 рр. в садівничих господарствах України було встановлено, що в фази "рожевого пуп'янка-цвітіння" пуп'янками, пиляками,і пелюстками квіток живляться плодові трубковерти (казарка, букарка), садові довгоносики (сірий бруньковий довгоносик, або брунькоїд), гусениці листовійок (рис.2) і совок, непарного та кільчастого шовкопрядів, білана жилкуватого, п’ядуна зимового, яблуневої горностаєвої молі, щиткохвіста античного. Великої шкоди насадженням завдають личинки пильщиків (сливового чорного, яблуневого плодового, грушевого плодового), розанової цикадки, грушевої і яблуневої мідяниць (листоблішок), попелиць, кліщів. Останніх п’ять років в садах Вінниччини, Хмельниччини і Тернопільщини спостерігається пошкодження пиляків ріпаковим квіткоїдом, що пов’язано вочевидь з збільшенням посівних площ ріпаку озимого та ярого та безпосереднє сусідство його з багаторічними насадженнями, що збільшує харчову базу фітофага.

Гусениця розанової листовійки
Рис.2. Гусениця розанової листовійки

Квітки пошкоджують також жуки: західного й східного травневого хрущів, різні види бронзівок (золотистої, мармурової, металічної, смердючої) та оленки волохатої (Epicometes hirta Poda). Остання (рис.3) є на сьогодні найбільш чисельним і найшкідливішим видом у насадженнях зерняткових, кісточкових, ягідних культур і винограду в усіх регіонах України, особливо за останні п’ять років.

Epicometes hirta Poda
Рис.3. Оленка волохата в яблуневому саду

З огляду на це, на особливостях розвитку цього виду та заходах захисту від нього варто зупинитися детальніше. Раніше вважалося, що цей фітофаг завдає шкоди садовим масивам саме степової зони, хоч і зустрічався він по всій території України. Спалах чисельності цього виду, як і багатьох інших представників ряду жуків (Coleoptera), можна пояснити теорією циклічності динаміки популяції (K.Hannes,1981; I.Bazai,1986; Є.М. Белецький, С.О. Трибель , В.П. Федоренко,1998), що пов'язано з ритмом попадання на земну поверхню енергії сонця, яка визначає добову, сезонну і багаторічну зміну всього фізичного середовища, в тому числі і чисельність комах.

Крім того, це пов'язано з впливом і інших чинників, що стали основою наших наукових досліджень, що проводилися в дослідному господарстві Уманського національного університету садівництва та фермерських господарствах “РІА” та “ВІН” Вінницької області.

шкідник Оленка волохата
Рис.4.
Оленка волохата (імаго)

Результати досліджень свідчать, що жуки оленки волохатої (рис.4) зимують в ґрунті на глибині до 40 см. За середньодобової температури повітря +14,00 С і вище та середній вологості повітря 62,7-89,9% відбувався вихід жуків із ґрунту (початок льоту шкідника),що спостерігалося наприкінці третьої декади квітня - початок травня під час цвітіння трав'янистих рослин: кульбаби лікарської, мати-й-мачухи звичайної, барвінку малого (рис.5), барвінку трав'янистого та чорної смородини (рис.6). Спостереження свідчать,що жуки літають в теплі сонячні дні, найбільш інтенсивно з 10 годин ранку до 15 години дня (за цей період часу в полі зору за 10 хвилин обліку кількість жуків складало 10-15 особин). Це комахи досить великі (8,5-14 мм) і масою 10-15 грамів. Заселення насаджень плодових культур розпочиналося з фази "рожевого пуп'янка" і тривало впродовж цвітіння дерев. Згодом, цей шкідник активно заселяв і пошкоджував плантації суниці та посіви сояшнику, багаторічних трав і сої.

об’єкти харчування оленки волохатої ранньою весною
Рис.5. Барвінок малий - один з об’єктів харчування
оленки волохатої ранньою весною

Оленка волохата в насадженнях чорної смородини
Рис.6. Оленка волохата в насадженнях чорної смородини

Нами не було зафіксовано особливої переваги окремих рослин у харчовій базі цього шкідника: пошкодження квіток дерев і трав'янистих рослин, які росли в саду, відбувалося інтенсивно і складало 94,7-99,9% і 86,7-99,1% відповідно. Жуки пошкоджували також і молоде листя дерев.

Дослідження свідчать, що літ жуків призупиняються після 16 години дня (що мабуть пов’язано з інтенсивністю сонячного випромінювання), а вже після 18 годин вечора (і пізніше) та в прохолодні ночі жуки ховалися в грунт на глибину 0,5-2,5 см. Літ поодиноких жуків ми спостерігали до половини серпня, а масовий тривав до половини червня.

Дослідження свідчать, що впродовж червня - першої декади липня відбувалося відкладання яєць в грунт на глибину до 35 см. Основна маса яєць була сконцентрована (до70%) безпосередньо в міжряддях, які були засіяні злаковими травами, поблизу садів (по їх периметру), в першу чергу в тих місцях, які були незорані (де впродовж останніх років не проводився агротехнічний обробіток грунту). Поодинокі яйця шкідника ми знаходили в місцях, де були купки рослинних решток і навіть в мишачих норах.

Личинки жили в грунті до кінця серпня - початку вересня і живилися рослинними рештками. Заляльковування розпочиналося з кінця серпня і тривало до половини вересня. Через 16-28 днів з’являлися молоді жуки, що залишалися зимувати в грунті до весни наступного року.

Отже, одним із вагомих чинників збільшення чисельності цього небезпечного виду на території України останнім часом, а відповідно, і його шкідливості,є вплив безпосередньо людини,а саме: збільшення площ незораних земель із бур’янами, насамперед злаковими видами, які залишають значну кількість перепрілих рослинних решток, особливо поблизу багаторічних насаджень, розширення харчової бази – спочатку для жуків оленки волохатої під час цвітіння (дикорослі трав’янисті види, а потім - і плодові рослини) та надалі для личинок шкідника в другій половині вегетації.

Дослідження свідчать, що личинки кров’яної попелиці, які зимували на коренях, пробуджуються навесні при температурі грунту 7,5-9°С і переселяються надалі на штамб та крону дерев , де з потеплінням до 14-150С (саме в фази "рожевого пуп'янка-цвітіння" плодових культур) починають інтенсивно живитися (висмоктуючи сік із штамбів і гілок дерев). З появою нових пагонів попелиці оселяються на них (рис.7).

Колонії кров’яної попелиці на пагонах яблуні
Рис.7. Колонії кров’яної попелиці на пагонах яблуні
в промислових насадженнях

Враховуючи те, що квітки трав’янистих і плодових рослин є джерелом нектару для багатьох членистоногих (в т.ч. і ріпакового квіткоїда), а в першу чергу - для джмелів, бджіл та інших корисних видів, застосування багатьох відомих інсектицидів саме в фази “рожевого пуп’янка - цвітіння” є неможливим.

На сьогодні в чинному національному “Переліку пестицидів і агрохімікатів…” (Київ, 2012р.) та “Доповнення до переліку…” (Київ,2013р.) дозволено застосування тільки трьох препаратів проти шкідників плодових культур в фазу цвітіння (оленки волохатої і інших видів бронзівок, ріпакового квіткоїда, листогризучих і сисних видів ( в т.ч. і личинок кров’яної попелиці), пильщиків), а саме: Каліпсо 480 SC, КС (0,3 л/га), Моспілан, РП (0,2 кг/га) які є системними інсектицидами, діючі речовини яких мають контактну й кишечну дію та препарат Маврік, ВЕ (0,6 л/га), що має контактно - кишечну дію.

Дослідження свідчать, що всі ці препарати упродовж тривалого часу (20-25 днів), від початку розпукування пуп’янків і до закінчення цвітіння плодових дерев, мали високу технічну ефективність проти багатьох шкідників саду, а саме: проти листовійок, попелиць (в т.ч. і кров’яної попелиці), мідяниць (листоблішок), розанової цикадки , яка сягала 95-99%; проти жуків (в т.ч. оленки волохатої і бронзівок) – 90-94%; пошкодження плодів сливовим чорним трачем, яблуневим і грушевим плодовим пильщиком становило 0,5 - 1,1; 0,7-1,5; 03-0,9% відповідно.Важливо відмітити, що їх ефективність не зменшувалося навіть при температурі повітря 26-310С, що вигідно відрізняє їх від багатьох інсектицидів, в тому числі і піретроїдів (в першу чергу похідних хризантемової та ізовалеріанової кислот).

Останнім часом під час цвітіння плодових дерев спостерігається дощова прохолодна погода (за 10-12 днів випадає від однієї до півторамісячної норми опадів, особливо в західних регіонах України) чи навпаки - суха спекотна погода (25-30°С) впродовж 5-11 днів (при відносний вологості повітря вночі до 75-80%) Ось чому саме в фазу цвітіння плодових насаджень слід обов’язково проводити обприскування насаджень для запобігання ураження листкової поверхні листків і квітконіжок, квіток й зав’язі паршею та борошнистою росою.

Саме в цей час і необхідно використовувати фунгіциди з класу триазолів, а саме: Скор 250 ЕС, к.е. (0,2 л/га) чи Ікарус 250, в.е. (0,6 л/га), що мають надзвичайну сильну лікувальну (5 діб) та профілактичну дію (8-10 днів) і швидко (впродовж 30 хв) проникають в рослину та проявляють біологічну активність, пригнічуючи біосинтез ергостиролів у клітинних мембран у грибів - патогенів завдяки втручанню в процеси деметилування. Для зниження шкідливої дії збудника борошнистої роси (в першу чергу насадженнях борошнистоуражуваних сортів) до одного з названих препаратів необхідно додавати Топаз 100 EC,к.е. (0,35 л/га).

За відсутності проведення обприскування вищезгаданими фунгіцидами саме в фазі " цвітіння" листковий апарат, плодоніжки плодів (на контролі) уражалися до 80% збудником парші (що відповідно впливало негативно на накопичення значної кількості пластичних речовин у бруньках і плодових формуваннях) і спостерігалося масове ураження(до 90%) молодого листя і квіток борошнистою росою (що істотно впливало на зниження врожайності й товарності майбутнього врожаю).

Важливими об’єктами, первинне ураження якими відбувається саме в фазу цвітіння, надалі їх розвиток триває непомітно для видимого ока (в насіннєвій камері) впродовж всього вегетаційного періоду, а результат їх шкідливої дії вже видно тільки після збору врожаю (чи в період збору плодів) є ряд патогенів, яких відносять до хвороб зберігання. До них належать: альтернароз, фузаріозна гниль та антракноз.

Оскільки їх ідентифікацію та дослідження щодо їх біології було проведено порівняно недавно, вважаємо, що про ці хвороби варто розглянути детальніше.

Альтернаріоз (інша назва - оливкова пліснявоподібна гниль) нині стала однією з найбільш шкідливих хвороб плодів на зберіганні. Хворобу викликають гриби роду Alternaria, в тому числі A. аlternatа (Fries: Fries) Keissler. У період цвітіння збудник інфікує квітки, рухається до квітколожа або серцевини плоду; потім інфекція перебуває у стані спокою, зовнішніх ознак зараження зав’язі немає. Мірою достигання плоду патоген розвивається в насіннєвій камері, де він має сприятливі умови вологості і живлення - цей розвиток викликає гниття серцевини. Плід передчасно забарвлюється, при розрізанні в насіннєвій камері добре видно сірий пухнастий міцелій. Інфіковані плоди погано зберігаються та втрачають тургор вже протягом першого-другого місяців перебування у сховищі, стають гіркуватими на смак. Альтернаріозна гниль досить широко розповсюджена та є найбільш небезпечно для сортів Женева Ерлі, Голден Делішес, Голден Бі, Глостер, Делішес, Ред Делішес, Санрайз та ін. Щоб зменшити небезпеку зараження квіток, необхідно знизити запас зимуючої інфекції гриба, який є джерелом первинного зараження.

Встановлено,що гриб зимує на відмерлих органах дерева - опалому листі та всохлих гілках. Навесні патоген, крім квіток, заражає листя з проявом плямистості. Найбільше уражаються старі або сильно постраждалі від стресів дерева (від морозів, вимокання, посухи), а також дерева на ділянках з низьким рівнем агротехніки. Крім того, гриб активно інфікує листя яблуні через механічні пошкодження у тому числі викликані комахами (мінуючою міллю, розановою цикадкою та ін.) і кліщами. Тому, до початку цвітіння слід обстежити дерева з метою виявлення осередків альтернаріозної плямистості листя як одного з джерел інфекції плодів.

Система захисту препаратами проти цього збудника складається з профілактичних обприскувань, в першу чергу двократне застосування мідьвмісних препаратів , що мають запобігти розвитку хвороби на листках у фенофазу “рожевий пуп’янок” (після аномально низьких температур взимку 2012 року це обприскування є обов’язковим), обробок під час сприйнятливої до інфікування фенофази “початок цвітіння” препаратами Скор 280 ЕС, к.е. (0,2 л/га) чи Ікарус 250 в.с. (0,6 л/га) для запобігання зараженню квіток; обприскувань у другій половині вегетації ділянок, у яких альтернаріоз розвинувся на листі, для зниження запасу первинної інфекції. Протягом вегетації необхідно виявляти вогнища поширення шкідників для подальшої їх локалізації. Наявність візуальних симптомів ураження плодів дозволяє діагностувати захворювання ще в саду і виключити закладання таких плодів на зберігання, оскільки вони для цього непридатні.

У період цвітіння яблуні уражуються через квітки збудниками фузаріозної гнилі серцевини плоду роду Fusarium, в тому числі F. аvenaceum (Fr.) Sacc., syn.F. purtefaciens Osterw. Патоген рухається в квітколожа або серцевину плоду; при дозріванні яблука гриб розвивається в насіннєвій камері, викликаючи гниль серцевини. Під час розрізання в насіннєвій камері видно білий міцелій. Яблука стають гіркими. Із загнилої серцевини гриб поширюється на весь плід, який потім зсихається. Для запобігання зараженню необхідно проводити обприскування двократно мідьвмісними препаратами у фенофази яблуні “зелений конус - рожевий пуп’янок” та у фазу “ початок цвітіння” препаратами Скор 280 ЕС, к.е. (0,2 л/га) або Ікарус 250 в.с. (0,6 л/га).

За останні п’ять років одним з найбільш шкідливих видів гнилі при зберіганні стала гірка або стигла гниль, або антракноз. Вона викликається грибами роду Gloeosporium: GL. аlbum Osterw, а також - GL. мalicorticis, syn. GL perennans (Zeller et Childs) Wollenw., Syn. Cryptosporiopsis malicorticis (Cordley) Nannf. Cr. Мalicorticis. Інфекція зимує на стовбурах і гілках яблуні. Навесні джерелами первинного зараження пагонів є конідії гриба з уражених ділянок кори. На корі уражених молодих гілок утворюються округлі плями фіолетово-коричневого кольору, з’являється тріщина навколо плями, що відмежовує здорову тканину від ураженої. Далі відбувається цикл вторинних заражень. Уражаються насамперед ділянки гілок з фізіологічно ослабленою тканиною - з різними ушкодженнями, у тому числі ушкодженнями від морозів: на них утворюються виразки з наступним відмиранням уражених ділянок. Спори гриба поширюються вітром і дощем. Зараження плодів цим видом гнилі відбувається незадовго до збирання. Ураження може виявлятися в період транспортування плодів або вже при зберіганні. На плоді з’являється невелика, злегка стиснута коричнювата пляма, яка мірою розростання вкривається великою кількістю дрібних білуватих або блідо-рожевих “подушечок” конідіального спороношення, що розташовуються концентричними колами. М’якуш плоду несмачний або гіркуватий, різко відмежований від здорової тканини. Встановлено, що зараження плодів і поява ознак хвороби може починатися вже у фенофазу “ плід - волоський горіх”. Плями на плодах дрібні, спочатку світло-, потім темно-коричневі, з вузькою облямівкою, часто схожі з бульбашками, іноді вдавлені, діам

опубліковано: Сергій Петрович Саяпін    2015-03-25 15:03