Рубрики
Роль кооперації в розвитку сільськогосподарського виробництва на інноваційній основі
Досліджено розвиток кооперації, визначено переваги функціонування кооперативів. Проаналізовано основні причини, що стримують становлення кооперативів, зокрема відсутність їх стратегічних напрямів розвитку. Систематизовано основні напрями розвитку кооперації з урахуванням інноваційних тенденцій розвитку сільськогосподарського виробництва. Визначено сутність та значення кооперації в Україні.

Важливим напрямом розбудови аграрного сектору економіки є розвиток сільськогосподарської кооперації товаровиробників, яка набула широкого практичного застосування в економічно розвинених країнах, оскільки використовується для подолання труднощів та обмежених можливостей дрібних форм господарювання в сільській місцевості. Сільськогосподарський кооператив – одна з розповсюджених у світі форм ведення підприємницької діяльності в сільському господарстві. Малі та середні сільськогосподарські підприємства мають проблеми зі збутом продукції та її якісною переробкою, неспроможні запроваджувати інновації в аграрне виробництво. Недостатньо також технічних засобів для надання транспортних послуг, обробітку ґрунту.

Організаційно-правовою формою кооперації в сільському господарстві є сільськогосподарські кооперативи. Відповідно до Закону України «По сільськогосподарську кооперацію», сільськогосподарський кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції, що добровільно об’єдналися на
основі членства для провадження спільної господарської та іншої діяльності, пов’язаної з виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом, продажем продукції рослинництва, тваринництва, лісництва чи рибництва, постачанням засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів членам цього кооперативу, наданням їм послуг з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування [6]. Залежно від мети створення, засновників, свободи прийняття рішень членами кооперативу, розрізнюють виробничий та обслуговуючий сільськогосподарський кооператив.

Зауважимо, що необхідність функціонування вітчизняних виробничих кооперативів пов’язана з необхідністю концентрації земельних ділянок для одержання ефекту від створення умов для раціонального використання земельних угідь, застосування інноваційних технологій, вирішення питання щодо працевлаштування на селі та збереження сільських територій. Зазначимо, що за останніми роками кількість сільськогосподарських виробничих кооперативів мала тенденцію до зниження. За інформацією Держкомстату, кількість зареєстрованих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, станом на 1 січня 2015 року, становила 1022 одиниці, із них діючих – 613 кооперативів.

Варто погодитися з думкою вчених, що кооперація дає змогу своїм учасникам: забезпечити конкурентоспроможність та інноваційність своєї продукції чи послуг; більшою мірою використовувати досягнення науково-технічного прогресу, сучасних технологій; підвищити рівень доходів за рахунок ефективної діяльності та усунення зайвих посередників; сформувати активну поведінкову позицію своїх учасників, які, будучи власниками засобів виробництва й виробленої продукції (послуг), мають значну можливість для самоорганізації та участі в управлінні господарською діяльністю.

Але нині, на жаль, все ще залишаються недостатньо дієвими організаційні, економічні та управлінські складові механізму щодо діяльності сільськогосподарської кооперації. Вітчизняні наковці зазначають: “Відсутність довіри у суспільстві, політична нестабільність, несприятливі для дрібних товаровиробників, для кооперації політика й законодавство, нерозуміння суті та значення кооперації, відсутність знань і досвіду як у селян, так і в органів влади, недоступність ресурсів для кооперативів та їхніх членів є суттєвими бар’єрами на шляху розвитку кооперації на селі” [5, c. 8].

Так, до основних факторів, що гальмують розвиток сільськогосподарської кооперації в Україні, можна віднести: відсутність стратегічних напрямів розвитку сільськогосподарських кооперативів на макро- та мікрорівні; недосконалу податкову систему України щодо забезпечення сприятливого податкового середовища для дрібних сільгоспвиробників, які хотіли б отримати синергетичний ефект від групових дій [1; 7; 8]; недостатню кількість фахівців кооперативного профілю в сільському господарстві; відсутність централізованого збору, опрацювання та узагальнення статистичної бази даних щодо обсягів діяльності СК та їх фінансових результатів [2]; недостатню кількість реалізованих між народних проектів щодо розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів; неправильне розуміння сутності, місії та переваг сільськогосподарської кооперації; низький рівень кооперативної грамотності сільського населення та популяризації кооперативної ідеї через засоби масової інформації; низький рівень ініціативності серед суб’єктів малого аграрного бізнесу та відсутність навичок управління кооперативами.

Варто відзначити, що ефективне управління вітчизняними кооперативами потребує використання якісного інформаційного забезпечення, яке полягає у використанні сучасних інформаційних технологій, які дають змогу складати відомості про господарські процеси, залучені ресурси і ступінь ефективності їх використання, що містяться в даних обліку, звітності та матеріалах аналізу.

Розширення сфери діяльності вітчизняних кооперативів, посилення конкуренції призводять до збільшення числа варіантів господарських  рішень, ускладнюючи проблему їх вибору. У цих умовах, необхідний пошук нових підходів до інформаційного забезпечення управління складним багатогалузевим кооперативним господарством, на основі вдосконалення методології обліку й економічного аналізу, різних сторін діяльності кооперативних організацій та інтерпретації результатів аналізу різних видів інформації для посилення економічного обґрунтування ухвалених управлінських рішень.

Сільськогосподарська кооперація є основою для подальшого інноваційного розвитку аграрного виробництва та відіграє важливу роль у зміцненні економічного й виробничого потенціалу сільського господарства, що, у свою чергу, сприяє підвищенню конкурентоспроможності сільськогосподарських підприємств і створенню сприятливих умов для вирощування та збуту агропродовольчої продукції.

Список літератури

  1. Горбонос Ф. В. Кооперація: методологічні і методичні основи / В. Ф. Горбонос. – Львів: Львівський державний аграрний університет, 2003. – 264 с.
  2. Зіновчук В. В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу. – 2-ге вид., доп. і перероб. / В. В. Зіновчук. – К.: Логос, 2001. – 380 с.
  3. Інноваційна діяльність в аграрній сфері: інституціональний аспект: монографія / П. Т. Саблук, О. Г. Шпикуляк, Л. І. Курило та ін. – К.: ННЦ ІАЕ, 2010. – 706 с.
  4. Карпенко О. Гальма для кооперації [Електронний ресурс] / Асоціація фермерів та приватних власників України: Новини: Корисні статті. – Режим доступу: http://farmer.co.ua/news/?id=&action =view&f_no=156
  5. Малік М. Й. Оцінка перспектив розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів / М. Й. Малік, Р. Я. Корінець // Економіка АПК . – 2012. – № 7. – С. 3–8.
  6. Про сільськогосподарську кооперацію: закон України від 18.12.2011 № 469/97-вр [Електронний ресурс]. – Режим доступу : // zakon.rada.gov.ua
  7. Сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.agroua.net/economics/ documents/category-97/doc-110/
  8. Томич І. Розвиток сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів – магістральний шлях для АПК України [Електронний ресурс] / І. Томич. – Режим доступу: http://agroconf.org
опубліковано: Володимир Харченко    2018-01-30 15:01