Скороплідний волоський горіх

Волоський горіх займає важливе місце серед культурних рослин нашої флори. Частка волоського горіха у валовому виробництві горіхів в Україні є переконливою, бо становить понад 99 %, тобто на фундук і мигдаль припадає менше 1 % зібраних горіхів.

Валове виробництво горіхів у країні за останні 15 років подвоїлося й становить близько 100 тисяч тонн у рік. За площами насаджень горіх поступається лише яблуні, вишні й сливі. Статистика свідчить, що на 10 домогосподарств у країні припадає в середньому 8 дерев горіха.

 Цвітіння скороплідного горіха в п'ятимісячному віці

Фото 1. Цвітіння скороплідного горіха в п'ятимісячному віці

Жіночі квітки волоського горіхаСережка з чоловічими квітками волоського горіха
Фото 2, 3. Жіночі квітки волоського горіха та сережка з чоловічими квітками
Літні суцвіття волоського горіха
Фото 4. Літні суцвіття волоського горіха
 Плодоношення боковоплідних форм волоського горіха
Фото 5.  Плодоношення боковоплідних форм волоського горіха
Фото 6. Плодоношення боковоплідних форм волоського горіха

Історія культури. У Центральній Азії й Китаї волоський горіх уведений до культури задовго до нашої ери. Великим Шовковим шляхом він поширився на захід і через Персію досяг Європи. Тому тут його часто називають перським горіхом (PersianWalnut). У нас він відомий як волоський, або грецький горіх. Як доведено палінологічним методом, тобто дослідженням викопного пилку, його завезли до Україну близько двох тисяч років тому. У період римського та візантійського панування волоський горіх поширився Кримом, а з X століття його стали вирощувати в Київській Русі. Промислового значення в Україні волоський горіх набув з XIX сторіччя.

В 1830 у Франції садівник Шатене виявив сіянець, який заплодоносив набагато раніше типових форм – у трирічному віці. Згодом у багатьох місцях були знайдені скороплідні форми й форми із гроноподібними суцвіттями. Ці ознаки нерідко бувають пов'язані одна з одною, що дає підставою розглядати їх разом, однак не всі форми гроноподібного типом плодоношення є скороплідними. У Закарпаття часто трапляється дерева типу сорту ‘Гроновий’, який раніше був у районуванні.

В Узбекистані в 1947 році виявили низькорослі скороплідні форми, що отримали сортові назви‘Ідеал’, ‘Орипов’ та ін. Незабаром вони нащадки цих сортів поширилися в Україні. На їхній основі в різних регіонах країни в наукових установах і аматорами дібрано численні форми, що вирізняються раннім вступом сіянців у плодоношення, але на жаль, ці роботи не завершилися створенням скороплідних сортів. До їхнього вивчення долучилися Ф.Л. Щепотьєв, І.І. Мазур, І.Е Кочерженко, Р.М. Тиж, П.П. Бадалов, Л.С. Шугін та інші дослідники. Варто вказати на некоректність застосування сортової назви ‘Ідеал’ до його нащадків в n-них поколіннях, які відрізняються від вихідних рослин за багатьма ознаками й властивостям. В декількох регіонах було створено експериментальні насадження скороплідного горіха.

Вперше горіхи скороплідних форм я отримав в 1983 р. безпосередньо з Бостандика (Узбекистан), тому тут найстаріші дерева, що збереглися в Артемівську (Донецька обл.) мають 30-літній вік. В 1987 р. в Донецькій дослідний станції садівництва було закладено сад добірними формами волоського горіха, у тому числі сіянцями ‘Ідеалу’. Спостереження за цими деревами не виявили особливих переваг скороплідних форм перед типовими волоськими горіхами, окрім раннішого початку плодоношення та менших розмірів крони, хоча, власне, саме це і є їхнім достоїнством. З 2007 р. ми вирощуємо горохи кращих форм селекції Леоніда Шугіна та їхніх нащадків. Після переїзду з Донбасу в умовах Київської області випробуємо власні добори, що походять від шугінських горіхів.

Ювенільность. Рослинам властиве явище ювенільності, внаслідок чого тривалий період рослини здатні до вегетативного росту, але не готові до генеративного розвитку. Поки ювенільна стадія не завершиться, рослини не квітують і, відповідно, не дають плодів. У деревних рослин ювенільний період триває від декількох років до декількох десятків років. Спроби наблизити початок плодоносіння через посилення живлення, або, навпаки, шляхом штучного погіршення умов росту (багаторазове пересаджування, підкладання каменів під корені, забивання цвяхів у стовбур тощо) не виводять рослини з ювенільної стадії. Висока агротехніка, оптимальне забезпечення живильними речовинами й вологою стимулює вегетативний ріст, але не наближує, як правило, початок періоду зрілості.

Типові горіхові дерева вступають у плодоносіння звичайно на 8–12-й рік життя, у лісових культурах – на 15-25-й рік. Тому, звісно, багатьох цікавить горіхи здані плодоносити з 2–4-го року життя. Здається неймовірним, але скороплідні горіхи можуть цвісти вже на першому році життя. Так, в наших дослідах, з посіяних у відкритому ґрунті в середині березня стратифікованих горіхів, деякі сіянці вже через 5 місяців вступили до генеративної фази розвитку (фото 1).

Такий короткий ювенільний період у скороплідних форм зумовлений імовірно особливостями функціонування гормональної системи і є генетично детермінованим. Якщо дерева звичайних волоських горіхів у десятилітньому віці тільки починають плодоносити, то скороплідні форми в дають повноцінні врожаї в 10 й більше кг. Варто зазначити, що надранній початок плодоношення не сприяє нарощуванню врожаїв, бо такі дерева відстають у нарощуванні розмірів крони. Урожайність плантації з карликових і слабкорослих дерев може бути високою за ущільненої схеми садіння, але насіннєве потомство внаслідок гетерозиготності дещо варіює за ознакою розмірів крони, тому проблематичною є визначення оптимальної схеми посадки дерев.

Особливості цвітіння, запилення й плодоношення. Волоський горіх росте однодомним деревом з раздільностатевими квітками, тобто жіночі й чоловічі квітки розташовані окремо на одній рослині. Жіночі квітки розвиваються звичайно з верхівкових бруньок, які подібні до вегетативнихбруньок, що дають пагони з листками. Жіночі квітки мають яйцеподібну зав'язь, що зрослася з листочками оцвітини й приквітниками, які зверху густо залозисто опушені. На верхівці зав'язі розташований короткий стовпчик, увінчаний двороздільним торочкуватим рильцем (фото 2). Жіночі квітки бувають поодинокі або зібрані по 2–3 і більше. У гроноподібних форм кількість жіночих квіток в одному суцвітті сягає 35.

Чоловічі квітки розвиваються з бічних видовжено-конусоподібних тичиночних бруньок, що мають лускату поверхню. Із цих бічних бруньок виростають багатоквіткові товсті сережки 5–15 см завдовжки (фото 3). Чоловічі квітки дрібні, складаються з листочків оцвітини й приквітничків, що зрослися між собою в нижній частині й численних коротких тичинках із двома пиляками. Комахи відвідують чоловічі квітки, збираючи з них пилок, але участі в запиленні не беруть, тому що жіночі квітки не виділяють нектару, який міг би їх привабити. Перенесення пилку волоського горіха забезпечує вітер. Легкий пилок розноситься на відстань до 300 м.

На дереві цвітіння жіночих і чоловічих квіток відбувається неодночасно. Це явище називається дихогамією. На одних особинах спочатку цвітуть жіночі квітки (такі рослини називають протогінічними), на інших – протоандричних деревах першими розпускаються чоловічі квітки. Розрив у квітуванні різностатевих квіток становить від одного до двох тижнів. Цим забезпечується перехресне запилення, тому що внаслідок неодночасного цвітіння пилок не потрапляє на рильця маточок власної рослини. Інколи трапляються гомогамні дерева з одночасним цвітінням жіночих і чоловічих квіток. Двостатеві квітки у волоського горіха є виключенням.

Співвідношення проандрічних і протогінічних форм є приблизно рівним. У насадженнях рослин волоського горіха насіннєвого походження проблем із запиленням не виникає. Водночас створення плантацій з вегетативно розмножених рослин вимагає наявності декількох сортів різного типу й розміщення їх таким чином, щоб забезпечити належне перезапилення.

Волоському горіху властиво вторинне цвітіння. У скороплідних форм воно починається незабаром після завершення весняного цвітіння й може тривати упродовж усього літа. Часто такі суцвіття складаються одночасно з жіночих й чоловічих квіток (фото 4). Літні суцвіття можуть сягати 20–45 см завдовжки. Жіночі й двостатеві квітки розташовуються в основі літніх суцвіть, а чоловічі – на верхівці або по всій довжині вісі суцвіття. Плоди, що сформувалися внаслідок вторинного цвітіння, мають менші розміри. Їх можна використовувати для розмноження материнської рослини.

У волоського горіха виявлений апоміксис, тобто здатність до утворення плодів без запилення. Відсоток апоміктичних плодів за даними одних авторів становить близько 1–3 %; інші вказують на наявність форм у яких більшість плодів може мати апоміктичне походження. Сіянці, що виросли з таких плодів, успадковують особливості материнської рослини, тоді як сіянці з насіння, що утворилися внаслідок запліднення материнської яйцеклітини, мають ознаки в більш-менш властиві обом батьківським формам. Багато горіхів, що розвилися в результаті вторинного цвітіння є апоміктичними.

У скороплідних форм є цінна властивість, що забезпечує рясне плодоношення, внаслідок того, що в них плодоносні пагони розвиваються не тільки з верхівкових бруньок, але з наступних 2–3 бічних (фото 5, 6).

Сортимент. Державний Реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні, станом на 2015р. включає 25сортів волоського горіха. Це занесені до реєстру в 2012 р сорти селекції Придністровської дослідної станції садівництва ‘Чернівецький 2’ і ‘Яблунівський’. Сорти ‘Буковинська бомба’, ‘Буковинський 2’, ‘Клішківський’, ‘Прикарпатський’, ‘Рудковський’, ‘Топорівський’, ‘Чернівецький 1’, ‘Ярівський’, що були занесені до Державного реєстру в 1995–1997 р. нині з ньому відсутні. Так само як й сорти селекції Українського НДІ лісового господарство і агролісомеліорації ’Колгоспний’, ‘Красавець’, ‘ Курзім’, ‘Щепот'євський’, зареєстровані в 1991–1998 рр. та низка сортів, районованих у радянські часи.

Натомість у 2009–2011 р. за даними заявника ТОВ "Технологічний центр горіхоплідних культур "Лінард" зареєстровано сорти молдовської й французької селекції ‘Кишинівський’, ‘Кодрене’, ‘Коржеуцький’, ‘Костюженський’, ‘Лунгуеце’, ‘Меланез‘, ‘Пьєраль’, ‘Ронд де Монтіньяк’, ‘Скиноський’, ‘Фержан’, ‘Фернет’, ‘Фернор’, ‘Франкет’. Сорти селекції Нікітського ботанічного саду ‘Альмінський’, ‘Аркад’, ‘Боспор’, ‘Бурлюк’, ‘Карлик 3’, ‘Карлик 5’, ‘Конкурсний’, ‘Пам'яті Пасенкова’, ‘Пурпуровий’, ‘Подарунок Валентини’ занесено до Державного реєстру у 2010–2014 рр. Занесення сорту до Державного реєстру дозволяє його господарське використання й продаж садивного матеріалу, ліцензованими розсадниками.

Занесення сорту до Державного реєстру не означає, що його рекомендовано для вирощування будь-де. Тільки після випробовування можна зробити висновки щодо доцільності культивування того чи іншого сорту в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Такі дані по більшості сортів відсутні, бо їх належним чином вивчали тільки в установах-оригінаторах. У випадку посадки промислового саду в невідповідних вимогам сорту регіоні розміри і якість урожаю можуть не виправдати сподівань, а дерева постраждати від несприятливих погодних умов, насамперед ушкоджень морозами та приморозками.

У той же час у різних регіонах дібрано багато перспективних форм, в тому числі скороплідного типу, які мають високу зимостійкість. На жаль, з деяких причин, вони поки що не доступні для комерційного використання.

Незважаючи на те, що процес закладання сортових плантацій набирає обертів, основні площі горіхових насаджень (близько 15 тис. га), що забезпечують 99,9 % валового збору горіхів, зосереджено в населення. За збором волоського горіха Україна входить до провідної п'ятірки країн світу, виробляючи близько 80 тис. тонн або, у перерахунку на душу населення, приблизно 1,5–2 кг нечищених горіхів у рік. Переважна більшість українських горіхів збирають із рослин насінного походження й, без сумніву, ще довгий час нові посадки матимуть аналогічне походження. У такому випадку, оптимальним є використання сіянців скороплідних форм, які за зимостійкістю перевершують зареєстровані сорти і тому придатні для культивування на всій території України.

Якість горіхів.

Селекційно-перспективними є сіянці волоського горіха з товщиною шкарлупи 1,2–1,5 мм, середньою масою горіха 10–18 г, виходом ядра не меншим за 50 % від маси горіхів, причому ядро повинне легко вилучатися цілісним. Форми селекції Шугіна відповідають більшості цих вимог, за винятком маси горіхів, яка не дотягує до бажаних параметрів. Однак, завдяки високому виходу ядра, вони конкурентні з більш великоплідними сортами, занесеними до Державного реєстру (фото 7).

Урожай з дорослого дерева скороплідного горіха сягає 10–30 кг, що за схеми садіння 4–5 ×5–6 м забезпечує розрахункову врожайність у межах 3–15 т/га. Для порівняння, середня врожайність існуючих горіхових насаджень в Україні становить 5–6 т/га.

Горіхи селекції Л.С.Шугіна

Фото 7. Горіхи селекції Л.С.Шугіна

(зліва направо; верхній ряд: ‘Симон Петлюра’, ‘Пам'яті Садка’, ‘Сундук’, ‘Іван Багряний’, ‘Роман Шухевич’; нижній ряд: ‘Гетьман Виговський’, ‘Степан Бандера’, ‘Шляхетна кулька’, ‘Якісний’, ‘Юлія Тимошенко’)
 

Порівняльна характеристика товарних властивостей горіхів різних сортів і форм

Сорт / форма

Уміст ядра, %

Маса 1 горіха, г

Товщина шкарлупи, мм

Сорту селекції Придністровської дослідної станції садівництва

Буковинський 1

53,0

11,9

0,8

Буковинський 2

48,2

14,1

1,3

Клішківський,

49,5

13,9

1,2

Прикарпатський,

50,6

13,0

1,2

Топорівський,

51,8

10,8

1,1

Ярівский.

50,8

11,3

1,0

Сорту селекції Нікітського ботанічного саду

Карлик 3

43,0

12,0

-

Карлик 5

43,0

10,5

-

Подарунок Валентини

60,5

27,3

-

Пурпуровий

56,0

15,0

-

Сорту молдовської селекції

Кишинівський,

49,4

11,5

1,3

Костюженський

49,6

11,6

1,2

Скиноський,

49,6

11,0

1,1

Сорту французької селекції

Фержан

49,5

10,0

1,5

Фернор

46,5

11,3

1,7

Фернет

52,0

12,3

1,3

Форми селекції Л.С. Шугина

Сундук

42,6

9,3

1,6

Пам'яті Садка

54,5

8,4

1,3

Гетьман Виговський

57,4

8,1

1,3

Степан Бандера

60,9

7,8

1,1

Іван Багряний

55,0

7,7

1,2

Шляхетна кулька

60,0

7,6

1,1

Якісний 1

65,7

7,4

1,1

Юлія Тимошенко

57,4

6,8

1,1

Роман Шухевич

53,1

6,3

1,0

Симон Петлюра

49,0

5,8

1,4

Дерева типової форми волоського горіха відрізняються сильним ростом й довговічністю. Вони сягають висоти 20–30 м і живуть кілька сотень років. Тому, говорячи про посадку горіхового саду, люблять згадувати онуків і правнуків, які збиратимуть майбутні врожаї. Проте, людина, що закладає сад, все-таки, у першу чергу, думає про врожаї, які він побачить сам. І скороплідний горіх справдить очікування.

Правда, слід зазначити, що настільки раннє плодоносіння властиве не всім рослинам, що виросли з горіхів скороплідних форм. Справа в тому, що нерідко скороплідні форми запилюються зростаючими по сусідству звичайними горіхами. Навіть під час перехресного запиленні скороплідних форм може формуватися певний відсоток не дуже скороплідних рослин.

Скороплідні форми селекції Шугіна є низкорослішими, що полегшує догляд і збір урожаю. Висота 20-літніх рослин становить усього (3,5) 4–6 м. Завдяки меншим розміри крони, дерева можна розміщувати на відстані 4–5 м одне від одного, тоді як звичайні горіхи висаджують на відстані 8–12 м.

Звісно, клонований матеріал адаптованих форм є найкращим для створення промислових насаджень, бо сіянцям горіха притаманна більша чи менша неоднорідність за господарсько цінними ознаками і властивостями. Однак для багатьох регіонів України використання сіянців скороплідних форм є найкращим вирішенням проблеми садивного матеріалу. Бажано, щоб садивний матеріал насінного походження, походив не з випадкових, хоча й і скороплідних форм волоського горіха. Оптимальним є створення спеціальних маточно-насінних насаджень найурожайніших скороплідних форм із високоякісними горіхами, добре адаптованих до місцевих умов.

Так як покупцям нерідко пропонують садивний матеріал волоського горіха нібито сорту ‘Ідеал’, варто трохи докладніше зупинитися на цьому моменті. Сорт у садівництві це, як правило, вегетативно розмножене потомство вихідної форми з набором господарсько-цінних ознак і властивостей. Тобто, всі рослини одного сорту в плодових рослин є клоном, сукупністю ідентичних особин. Деякі плодові культури, особливо на ранніх етапах культури за відсутності клонованих саджанців, вирощують із насіння, наприклад, волоський горіх, фундук, абрикоса, бросква (персик), чорноплода горобина, лимонник. Однак їхні сіянці, якщо не вони не апоміктичного походження, більш менш різняться тому називати насінне потомство іменем вихідного сорту, прирівнюючи їх неправильно. Сорту ‘Ідеал’ відповідало би його вегетативно розмножене потомство, чого немає. Інтродукований ‘Ідеал’ до нас у вигляді горіхів і те, що культивують під цією назвою насправді є другим-третім-четвертим і наступним його насінним поколінням, яке більш менш зберігло ознаку скороплідності. Взагалі перші нащадки сорту Ідеал у більшості регіонів України, поступалися аборигенним формам волоського горіха за пристосованістю до місцевих умов. Проте, серед його потомства й потомства інших узбекистанських скороплідних горіхів, завезених до України, від схрещування з аборигенними горіхами дібрано цінні за комплексу ознак форми, що заслуговують розмноження. Особливо варто зазначити форми селекції Л.С.Шугіна, які ми розмножуємо й переконалися в їхній цінності.

Скороплідні форми волоського горіха відрізняються від типових форм раннім вступом у плодоносіння, високою продуктивністю, низькорослістю. Вони становлять безсумнівний інтерес для садівників-аматорів і створення товарних насаджень, завдяки високій зимостійкості, якості горіхів (тонка шкарлупа, високий вихід ядра, яке легко витягається, меншій вартості садивного матеріалу порівняно зі щепленими саджанцями. У результаті потепління світового клімату зростає ймовірність екстремальних проявів погоди, різних природних аномалій здатних завдати шкоди горіховим насадженням. У таких умовах популяції сіянців є стабільнішими в плані плодоношення. Щеплені саджанці волоського горіха після екстремально суворої зими можуть загинути, тоді як сіянці скороплідних горіхів навіть у випадку підмерзання здатні швидко відновити крону. У насадженнях на


Садівництво Садівництво

Коментарі

boris13 2017-03-22 02:26


Запитати експерта