ПРОГРАМИ ІКС – ОДИН ІЗ ВИДІВ ЦІЛЬОВИХ ПРОГРАМ РЕГІОНАЛЬНОГО РОЗВИТКУ

  • Лілія Рибак
  • Розвиток сільських територій
  • 28.01.18

Програма ІКС - один із видів цільових програм регіонального розвитку

Л.Х.Рибак, к.е.н., доцент кафедри аграрного консалтингу і туризму Національний університет біоресурсів і природокористування України

Сільськогосподарське дорадництво – це новий вид діяльності, що з’явився в Україні в процесі побудови ринкових відносин. Він передбачає інформаційно-консультаційну діяльність в аграрному секторі економіки, розвиток дорадчих служб та агроконсалтингової освіти.

Дорадчі служби в Україні, насправді відіграють значну роль не лише в розвитку малого та середнього бізнесу в аграрному секторі, а й у визначенні європейської перспективи нашої країни. Невипадково цей напрям діяльності в Угоді про Асоціацію Україна - ЄС визнається як особливо важливий.

Планування є найважливішою частиною процесу управління будь-якої організації. Так, як планування надає процесу управління необхідну цілеспрямованість, послідовність і завершеність. В діяльності організації виділяють стратегічне, тактичне та оперативно-календарне планування.

Фундаментом, на якому будується діяльність інформаційно-консультаційної служби є стратегічне планування. Розробляючи стратегію, служба тим самим творить своє майбутнє. Відсутність планів на довготривалий термін вносить "хаотичність" серед співробітників, кожен з яких будує плани своєї роботи виходячи з планів організації.

Стратегічний план інформаційно-консультаційної служби переслідує як мінімум три цілі. По-перше, він визначає конкретні сегменти ринку для надання консультаційних послуг. Даний напрямок включає територіальний аспект, види послуг, клієнтуру і передбачуваних конкурентів. По-друге, стратегічний план визначає ресурсні можливості для обслуговування цих ринків. Йдеться про кваліфікацію персоналу і матеріально-технічному забезпеченні служби. По-третє, план містить реалістичну програму розвитку і підтримки цих можливостей.

Програми, з якими доводиться мати справу в своїй роботі інформаційно-консультаційної служби, досить різноманітні. Це можуть бути програми розвитку сільської молоді, програми охорони навколишнього середовища, програми маркетингові, програми роботи з конкретним клієнтом і ін.

Значення інформаційно-консультаційної служби в розробці і реалізації регіональної програми розвитку неможливо переоцінити. За родом своєї діяльності співробітники служби стикаються з широким колом клієнтів і їхніми проблемами, вони можуть виявити загальні для багатьох сільських товаровиробників проблеми і запропонувати комплексне їх рішення.

Отже, програма інформаційно-консультаційної служби являє собою комплекс взаємопов'язаних, взаємоузгоджених заходів (соціальних, виробничо-технічних, організаційних, науково-дослідних і ін.), які спрямовані на досягнення мети розвитку, що має суспільне значення.  Цілі розвитку можуть бути сформульовані як з точки зору окремих соціальних груп, місцевих громад, так і галузей народного господарства або територій.

Що до розробки програми інформаційно-консультаційної служби - складне завдання, в її рішенні беруть участь безліч фахівців різного роду.

Починається складання програми дорадчої служби з аналізу ситуації, виявлення і формулювання проблеми , з якою зіткнулися або зіткнуться в найближчому майбутньому сільські товаровиробники або люди, які проживають в сільській місцевості, і рішенням якої буде присвячена програма.

Аналіз ситуації повинен починатися з вивчення існуючих обставин і проблем, що цікавить нас, групи сільського населення. Ті умови, в яких знаходиться ця група, а саме природні, економічні, соціальні, культурні та політичні умови, доповнені природними ресурсами і їх використанням, знання і вміння членів групи визначають цілі розвитку групи і вживані заходи, початок і методи консультаційної роботи, вимоги, спрямовані на досягнення ефективності програми.

При аналізі проблеми необхідно відтворити цілісну картину ситуації, в якій проявляється або може проявитися проблема. Проблеми, які потребують вирішення, ділять на кількісні, якісні і змішані. Кількісними називаються проблеми, які можна вирішити за допомогою строго формальних (математичних) процедур. Якісні - це проблеми, властивості і характеристики яких не піддаються формальному, а часто і логічному опису. Невирішеність таких проблем часто пов'язана з їх недостатньою вивченістю. При вирішенні проблем такого роду зазвичай застосовуються евристичні методи, засновані на оцінках деяких характеристик фахівцями.

Кількісно-якісні проблеми мають ряд спільних рис: великий розмірністю, перспективністю рішення, високою ресурсоємністю, великим діапазоном альтернатив досягнення цілей, невизначеністю тимчасових вимог; недостатньою ясністю цілей і властивостей досліджуваних систем. Саме з рішенням подібного роду проблем найчастіше і доводиться стикатися інформаційно-консультаційної служби при розробці програм.

Процедура формування програм для вирішення цих завдань значною мірою носить неформальний характер, по суті, це експертиза. На даному етапі зазвичай проводиться серія екстраполяційних і цільових (нормативних) прогнозів, синтез яких дозволяє окреслити межі досліджуваних проблем, істотних для їх вирішення завдань сталого розвитку регіону і сформулювати кінцеву мету програми.

При аналізі проблем важливо встановити і підтримувати контакт з представниками майбутньої цільової групи, щоб підвищити якість аналізу і створити стимули для подальшої співпраці в реалізації програми.

Наступним етапом роботи є постановка мети, що включає опис бажаної ситуації. На цьому етапі необхідно усвідомити, чому існуюча ситуація відрізняється від бажаної, чи не призведе самостійний розвиток існуючої ситуації до бажаної мети і які можливості реалізації змін за допомогою наявних матеріальних і людських ресурсів. Мета повинна бути ясно сформульована, зрозуміла сільськими товаровиробниками або людьми, які проживають в даній місцевості, яких може прямо або побічно торкнутися реалізація нової програми служби.

Необхідно також уявляти собі, чи може (і яким чином) досягнення мети програми привести до негативних наслідків для людей, що опинилися, наприклад, за рамками цільової групи.

Приступають до формулювання комплексу цілей (завдань) програми . На цьому етапі кінцева мета структурується, тобто розбивається на безліч підцілей, які пов'язані з вирішенням поставленої проблеми. Тобто будується дерево цілей програми - кількісні характеристики рівнів досягнення цілей програми. Важливо, щоб завдання програми були сформульовані кількісно (вимірними).

Складання реального і повного дерева цілей є складним завданням, яке може бути виконана тільки з залученням відповідних експертів. Від повноти і реальності дерева цілей у вирішальній мірі залежить якість всієї подальшої роботи з побудови програми.

Наступним етапом розробки програми є формування варіантів програми і вибір найбільш ефективного з них. При побудові програми виникає кілька рівнів альтернативності, що виділяються відповідно до послідовності вирішення проблем. При подальшій деталізації потрібно спланувати конкретні заходи які потенційно будуть забезпечувати виконання програми із заданими кінцевими показниками.

Після чого приступають до складання переліку заходів програми (тобто опис організаційних форм і термінів діяльності щодо реалізації завдань програми або складання мережного графіка). Потрібно завжди оцінювати, чи може програма бути здійснена в передбачувані терміни, чи достатньо вона гнучка, щоб її можна було змінити в разі потреби.

Важливо відзначити, що організаційна структура програми  повинна бути побудована таким чином, щоб сільські товаровиробники могли стати активними учасниками розробки програми і реально впливати на рішення, що приймаються, а також доводити свою думку безпосередньо до її розробників - тільки тоді можна розраховувати на успіх

Нарешті, оцінка програми - останній етап складання і реалізації програми, дозволяє визначити, наскільки досягнуті сформульовані цілі і яким чином вони досягнуті. Ця інформація може використовуватися для продовження (розширення) даної програми, а також для розробки стратегії і тактики дій співробітників інформаційно-консультаційної служби в постпрограммний період, включаючи розробку нової програми інформаційно-консультаційної служби, спрямованої на вирішення інших проблем сільських товаровиробників.

Програма ІКС - це, по суті, один з видів цільових програм регіонального розвитку, які є основним інструментом державної регіональної політики і грають велику роль в розвитку як конкретної місцевості, так і держави в цілому. Тому вона - з одного боку, частина обґрунтованої довгострокової концепції розвитку регіону, що враховує необхідність досягнення деякого бажаного стану економічно-соціального та природного середовища в даному регіоні, з іншого - вирішувати конкретні нагальні проблеми сільських товаровиробників.

Програма дозволяє зорієнтувати всю систему планування і управління на цілі й потреби всієї соціально-економічної системи шляхом вирішення конкретних життєвих проблем конкретних груп сільського населення або товаровиробників.