Походження та розвиток біоекономіки

• Віра Бутенко
• Біоекономіка
• 16.11.20

Термін біоекономіка бере свій початок з розвитком галузей біотехнології. Цей термін вперше застосували Хуан Енрікес-Кабот і Родріго Мартінес на семінарі з геноміки в 1997 році, опублікувавши в науковому журналі таке визначення: «…це частина економіки, котра використовує нові біологічні знання з комерційною та промисловою метою, в цілях покращення добробуту людини».

До 2005 року термін «біоекономіка» використовувався головним чином щодо діяльності економічної, яка була пов’язана із результатами науково-дослідної роботи і була зосереджена в галузі біотехнологій (як правило, на розумінні механізмів і процесів на молекулярному і генетичному рівнях), що використовувалися у виробництві промисловому.

У роботі Andy W. Sheppard, Cameron Begley та ін., зазначено, що біоекономіка включає всі види економічної діяльності, пов'язані з винаходом, розвитком та виробництвом нехарчових частково продуктів та процесів, що базуються на біологічних ресурсах. Вона дуже обумовлена майбутньою потребою для промислових продуктів та палив, отриманих з поновлюваних ресурсів та з виробничих біологічних систем у агролісівництвіє

Крістіан Патерманн (Christian Patermann), якого часто називають біоекономіки в Європі, подає таку трактовку біоекономіки, заснованої на знаннях: «економіка, заснована на широкому застосуванні біотехнології, що використовує поновлювані біоресурси для виробництва цінних продуктів та енергії».

Із 2005 року в різних політичних та наукових документах та презентаціях почали використовуватися більш ширші, і в деякій мірі дублюючі один одного визначення. Зокрема, на конференції ЄС з біоекономіки у 2005 році було застосовано таке визначення:

 «Біоекономіка включає в себе всі галузі та сектори економіки, які виробляють, управляють та іншим чином використовують біологічні ресурси (і пов'язані з ними послуги, постачання або виробництво побутових товарів), такі як сільське господарство, харчова промисловість, рибальство, лісове господарство і т.д.».

Інше визначення біоекономіки використовується в доповіді Maire Geoghegan-Quinn на конференції «Розвиток біоекономіки, заснованої на знаннях, до 2020 року», що відбулася в 2010 році в Брюсселі: «Європейська біоекономіка вартує майже 2 трильйони євро, забезпечує близько 22 млн. робочих місць в Європі в різних секторах, таких, як сільське господарство, лісове господарство, рибальство, харчова та хімічна промисловість, виробництво біопалива. Це вражаюча реальність європейської біоекономіки. Вона є невід'ємною частиною всього нашого життя і відіграє важливу роль в створенні умов для покращання життя».

Заслуговує на цитуваня визначення біоекономіки Франца Фішлера (Franz Fischler ) на вище згадуваній конференції: «Біоорієнтована економіка заснована на виробничих парадигмах, які базуються на біологічних процесах і, як і природні екосистеми, використовують природні матеріали, витрачають мінімальну кількість енергії, а відходи, котрі створюються в процесі виробництва, повторно використовуються в екосистемі».

Досить широким є суть біоекономіки, наведене в стратегічному дослідженні BECOTEPS (Bio-Economy Technology Platforms - технологічні платформи з біоекономіки): «Біоекономіка відноситься до сталого виробництва та передбачає конверсію біомаси в продукти харчування, товари для охорони здоров'я, клітковину, продукцію інших галузей промисловості та енергію. Відновлювана біомаса охоплює будь-який біологічний матеріал (в сільському, лісовому господарство та тваринництві (включаючи рибу) як продукт сам по собі або для використання в якості сировини».

Подібним до попереднього є таке трактування: «Біоекономіка – це засноване на принципах сталого розвитку виробництво і перетворення біомаси, що використовується для виробництва цілого ряду харчових продуктів, товарів в галузі охорони здоров'я, клітковини і промислових товарів та енергії. Відновлювана біомаса охоплює будь-який біологічний матеріал, який може використовуватися в якості сировини».

Масштаби і акцент цих визначень змінюються, в результаті чого кожне із них має переваги і специфічні та недоліки. Кожне із зазначених визначень біоекономіки використовувалося і трактувалося в залежності від сфери застосування і питань, які воно охоплювало. Наприклад, технологічна платформа TP Organics віддає перевагу більш ширшому визначенню біоекономіки, для того, щоб показати взаємозв’язок між біоекономікою та органічним землеробством. Продовольча і сільськогосподарська організація Об'єднаних Націй (ФАО) наголошує на необхідності думати в термінах «сталих біоматеріалів економіки», які будуть використовуватися на основі екосистемного підходу та створення сприятливих умов для забезпечення продовольчими товарами.

У результаті проведених консультацій в ЄС було сформоване більш широке визначення біоекономіки, котре було підтримане всіма учасниками, котрі брали участь в обговоренні:

Біоекономіка заснована на інтеграції повного спектра природних і поновлюваних біологічних ресурсів - наземних і морських ресурсів, біорізноманіття та біологічних матеріалів (рослин, тварин і мікроорганізмів), аж до переробки і споживання цих біоресурсів. Біоекономіка охоплює сільське господарство, лісове господарство, рибальство, продукти харчування і біотехнологічні сектора, а також широкий спектр галузей промисловості, починаючи від виробництва енергії і хімічних речовин для будівництва і транспорту. Вона включає в себе широкий перелік загальних і конкретних технологічних рішень (вже наявних або тих, які ще належить розробити), що можуть бути застосовані цими секторами для забезпечення зростання і сталого розвитку, наприклад, з точки зору продовольчої безпеки і вимог, що пред'являються до промислових матеріалів для майбутніх поколінь.

Сьогодні є необхідним доповнити дане визначення біоекономіки включенням соціальних аспектів, котрі вона продукує. Соціальні аспекти, які виникають в процесі розвитку біоекономіки, мають досить цінність значну і приводять до підвищення якості та рівня добробуту населення, збільшення конкурентоздатності країни (створення нових робочих місць, розвиток науки і технологій, поліпшення якості продуктів харчування, розвиток сільських територій, підвищення рівня життя населення).

Таким чином, можна визначити сучасну біоекономіку так:

Біоекономіка – це сукупність галузей, які забезпечують стале використання відновлюваних сільськогосподарських, водних і лісових ресурсів, відходів і побічних органічних продуктів, спираючись на використання біотехнологій для переробки біомаси та виробництва різноманітних продуктів, знижуючи при цьому потенційну шкоду навколишньому середовищу, сприяючи розвитку нових конкурентних можливостей відповідних секторів та забезпечуючи позитивні аспекти соціально-економічного розвитку.

Основні підходи до визначення сутності біоекономіки наведено у табл. 1.

Таблиця 1.1. Сучасні підходи до визначення біоекономіки

Як видно з таблиці 1 науковці різних країн при визначенні сутності біоекономіки мають спільну точку зору, яка стосується використання поновлюваних ресурсів для виробництва необхідних благ. Водночас певні розбіжності у поглядах стосуються переліку галузей, котрі входять до біоекономіки.

На рис.1 зображено структурно-логічну схему біоекономіки, у якій показано взаємодію та взаємозалежність структурних елементів, які входять до біоекономіки.

Рис. 1 Структурно-логічна схема біоекономіки

Важливим є формування екосистемного бачення біоекономіки як з боку економіки, так і з боку промислового виробництва, оскільки в біоекономіці біомаса виконує не лише роль заміни викопного палива біопаливом, а й виступає сировиною для виробництва продуктів харчування, екологічних натуральних матеріалі та як сировина для хімічної, целюлозно-паперової, деревообробної та ін. галузей.

Біоекономіка також передбачає використання біологічних процесів для створення нових порід тварин та сортів росли, виробництва біохімікатів (засобів захисту рослин та ліків для тварин), біопалива, біокомпозитів та ін. 

І звичайно, біоекономіка базується на знаннях, котрі застосовуються в різних сферах економіки, зокрема біотехнології, медичні технології, інформаційні та комунікаційні технології, котрі застосовуються у сільськогосподарській біоніці, дизайні, біофармацевтиці, для очищення води та відновлення ґрунту.

Крім того, не зважаю, на те, що прямо у визначенні не згадується, але мається на увазі включення до біоекономіки екосистемних послуг та розвиток економіки замкнутого циклу. Тобто біоекономіка враховує важливий процес переходу від лінійної в сторону економіки замкнутого циклу шляхом використання потоків сільськогосподарських відходів, котрі виникають на фермі (наприклад, гною), на полі (наприклад, соломи, рослинних залишків) і в домогосподарствах (наприклад, харчових відходів). Біоекономіка описує концепцію, яка охоплює повний потенціал біотехнологічних досліджень та інновацій для економіки та суспільства в цілому. За останні десять років розвиток цієї концепції відбувся завдяки сприянню країн-новаторів біотехнологій, таких як, наприклад, Нідерланди, Німеччина та Фінляндія.

У контексті викликів нашого часу, таких як зміна клімату через викиди парникових газів, збереження біорізноманіття, безпека харчових продуктів та наявність матеріалів та енергії, біоекономіка є важливим кроком до нової економічної та промислової революції. Це тому, що біоекономіка є частиною трьох основних змін в економічній системі.

Біоекономіка передбачає такі зміни в економічній системі:

1. Біоекономіка є ключовою у переході від викопних та нафтових ресурсів до використання біоресурсів у промисловому виробництві. Біоекономіка - це економіка, яка спирається на відновлювані природні ресурси, а не на викопні ресурси та нафту, для виробництва енергії, продуктів та послуг. У цьому сенсі біоекономіка пропонує нову індустріальну революційну хвилю (рис. 2). Прикладом заміни традиційних продуктів на біоматеріали є використання біопластику у автомобільній промисловості, біоскла у сучасних мобільних телефонах тощо.

2. Одним із найважливіших елементів біоекономіки є економіка замкнутого циклу, яка базується на основі «каскадного використання», повторного використання та переробки ресурсів (включаючи відходи), проходячи повний життєвий цикл ресурсів та матеріалів. Каскадне використання визначає багаторазове використання ресурсу (у різних формах) протягом певного інтервалу часу.

Крім того, біоекономіку слід розуміти як систему, котра сприяє стабільному економічному зростанню, та забезпечує використання ресурсів більш ефективним чином (рис. 3)

Системний погляд на біоекономіку вимагає нових, інтегрованих підходів до формування вартісних ланцюгів та виробничих процесів, що об'єднують колишні відокремлені сектори, наприклад сільське господарство, енергетику, текстильну, хімічну промисловість тощо.

1. Біоекономіка забезпечує формування потенціалу для модернізації традиційних секторів економіки та для становлення нового сталого економічного зростання шляхом створення нових технологій, таких як біотехнології та нанотехнології.

На думку експертів ОЕСР, біоекономіка до 2030 р. буде спиратися на:

- повне пізнання генної структури і клітинних процесів для проектування і розробки нових продуктів;

- застосування відновлюваних біологічних джерел і ефективних біопроцесів для стимулювання «сталого» виробництва;

- комплексне та інтегральне застосування біотехнологій в різних секторах економіки, зокрема у сільському господарстві та енергетиці, що буде суттєво впливати на екологію планети і глобальний клімат.

Важливість розвитку біоекономіки для розвитку української економіки важко переоцінити. Модернізація технологічної бази сучасного промислового виробництва неможлива без масового впровадження біотехнологій і біотехнологічних продуктів. Більш того, для цілого ряду галузей (агропромисловий сектор, лісовий сектор, ряд підгалузей хімічної і нафтохімічної промисловості, фармацевтичної галузі та біомедичного сектора охорони здоров'я) модернізація і буде означати перехід на біотехнологічні методи і продукти. Використання біотехнологічних методів дозволить повністю переробляти відходи агропромислового комплексу, (в ряді країн саме поняття «відходи» для цього сектора вже перестає існувати). Значний потенціал для розвитку біоенергетики може бути реалізований за рахунок використання відходів лісопромислового комплексу та побутових відходів.

Джерела:

1. Enriquez, J. Genomics and the World's Economy Science. Science Magazine. 1998. № 281. Р. 925-926.
2. Aguilar A., Bochereau L. et al. Biotechnology as the engine for the Knowledge-Based BioEconomy. Biotechnol Genet. Biotechnol Genet. 2010. №26. Р.371-388.
3. Sheppard А., Begley С.,  Rughu S., Richardson D. Biosecurity in the new bioeconomy. Editorial overview. Current Opinion in Environmental Sustainability. 2011. № 3. С. 1–3.
4. Patermann Christian. The Knowledge-Based Bio-Economy - from Concept to Practice: Experiences in Germany and Europe. URL: http://www.bionet.nsc.ru/chair/grfb/presentations/patermann.pdf
5. New perspectives on the knowledge-based bio-economy. Conference report of The knowledge-based bio-economy conference in Brussels, 15-16 September 2005t. Brussels, Belgium, European Commission’s Research DG with the support of the Interpretation DG, Conference Directorate and the UK Presidency of the EU 2005. URL:https://ec.europa.eu/research/conferences/2005/kbb/pdf/kbbe_conferencereport.pdf.
6. Байдала В.В., Бутенко В.М. Біосоціальна економіка в системі пріоритетів сталого розвитку. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Економіка і менеджмент. 2013. №12 (58). С.227- 230.
7. Байдала В.В., Бутенко В.М. Формування соціобіоекономіки як перспективної моделі розвитку національної економіки. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія: Економіка та менеджмент. 2014. №5(60). С. 37-42.
8. Бутенко В. М. Екологічна безпека в системі пріоритетів сталого розвитку. Сучасні проблеми правового, економічного та соціального розвитку держави: Міжнародна науково-практична конференція, м. Харків, 22 листопада 2013 року: тези доповіді. Х., 2013. С. 349–351.
9. Бутенко В. М. Стратегічні засади та інституційне забезпечення розвитку біоекономіки в Україні: [монографія]. К., 2018. 520 с.