.jpg)
РОЗВИТОК ЕНЕРГЕТИЧНИХ КООПЕРАТИВІВ: ДОСВІД НІМЕЧЧИНИ
РОЗВИТОК ЕНЕРГЕТИЧНИХ КООПЕРАТИВІВ: ДОСВІД НІМЕЧЧИНИ
Веремій Я.С., Болгарова Н.К.
Сталий розвиток суспільства зумовлює потребу до переходу від енергії, виробленої за допомогою вуглецевих видів палива, до енергії, одержаної за допомогою альтернативних джерел, екологічно чистих і таких, що можна відновити.
Вивчення досвіду Німеччини у цій галузі є пріоритетним, адже ця країна рік за роком впевнено досягає лідерських позицій у ЄС у сфері відновлювальної енергетики. Урядова політика цієї держави спрямована на збереження невідновлюваних джерел і використання енергії з поновлюваних джерел, таких як сонячна енергія, енергія вітру, біомаса, гідроенергетика і геотермальна енергія. Також розвиваються енергозберігаючі технології.
Енергетичні кооперативи – це об’єднання громадян, підприємств та організацій, метою яких виступає, як правило, реалізація різноманітних локальних проектів у сфері відновлювальної енергетики [1].
Енергетичні кооперативи здійснюють свою діяльність, в таких сферах:
• виробництво енергії (сонячна енергія, вітрова енергія, біогаз, комбіноване виробництво тепла та електроенергії);
• продаж альтернативної енергії (електроенергії, теплоенергії, газу);
• купівля й експлуатація енергомереж;
• послуги, спрямовані на ефективне використання енергії (надання консультацій, енергозберігаюча санація будівель, реалізація різноманітних проектів з енергоефективності) тощо [2].
Стимулом для виробництва енергії та реалізації її членам кооперативу і пересічним користувачам є компенсація за виробництво цієї енергії, задекларована у Законі «Про відновлювальні джерела енергії» [3]. Ця компенсація залежить від розподілу енергії між користувачами, який здійснюють оператори мереж. Крім зазначеного, в стимулюванні енергетичних кооперативів Німеччини існує ще велика кількість методів – пільгові тарифи, зниження податків, пільгові програми кредитування тощо.
Найбільш активно енергетичні кооперативи розвиваються на території земель Баварія, Баден-Вюртемберг і Нижня Саксонія. Найвища щільність енергетичних кооперативів характерна для регіонів Шлезвіг-Гольштейн, Бремен та Мекленбург-Передня Померанія.
Р. Фольц, науковий співробітник університету Хохенхайм (Штуттгарт, Німеччина), поділяє чотири види:
– споживачів енергії (спеціалізуються на закупівлі і розподілі електроенергії та газу);
– з виробництва енергії (виробляють екологічно чисту енергію, одержану від вітру, сонця, біопалива);
– з виробництва та споживання енергії (здійснюють комплексне вирішення енергетичної проблеми для своїх членів);
– енергетично-сервісні (поєднують виробництво та споживання енергії з іншими, зокрема, консалтинговими послугами) [4].
Нині основним органом, який контролює функціонування кооперативів Німеччини, є DGRV – Союз Райффайзен. Реєстрація в його членах обов’язкова для створення кооперативу. DGRV опікується всіма питаннями, що стосуються ефективності кооперативного руху в цілому: захищає інтереси складових частин кооперативної системи в області спільного господарювання і податкової політики; підтримує стосунки з усіма організаціями й установами як у середині країни, так і за кордоном; надає допомогу в розвитку кооперації. Цей союз допомагає оптимізувати інтереси виробника, споживача, представників науки, торгівлі й державних установ [5].
Основною причиною виникнення кооперативного руху в Німеччині та розвитку енергетичних кооперативів зокрема стало складне фінансове становище жителів сільської місцевості та небажання, а може й неспроможність промислових підприємств вкладати кошти у розвиток сільської енергетики. Для задоволення власних енергетичних потреб люди почали об’єднуватися та створювати енергетичні кооперативи, які виробляють електричну та теплову енергію, використовуючи різноманітні відновлювальні джерела.
Зважаючи на наведене вище, можна стверджувати, що розвиток кооперації в енергетичному секторі економіки, зокрема в сегменті енергії біологічного походження, вважаємо одним із визначальних процесів формування національної енергетичної безпеки. Досвід Німеччини у вирішенні цих проблем через механізм залучення кооперативного самоврядування є успішно інституціолізованим у практику, тому, на нашу думку, його доцільно застосувати в Україні.
Список використаних джерел:
1. Байко Р. Енергетичні кооперативи: досвід Німеччини та Австрії. Київ: Офіс з фінансового та економічного аналізу у Верховній Раді України, 2016. 36 с. URL: https://feao.org.ua/wpcontent/ uploads/2017/02/FEAO_Energy _cooperatives.pdf.
2. Енергетичні кооперативи: досвід Німеччини та Австрії [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://feao.org.ua/wp-content/uploads/2017/02/FEAO_Energy_cooperatives.pdf
3. Gesetz für den Ausbau erneuerbarer Energien 2014 (EEG): Bundesrepublik Deutschland (Gesetz für den Vorrang Erneuerbarer Energien). URL: https://dejure.org/gesetze/EEG.
4. Пантелеймоненко А.О Енергетичні кооперативи: досвід німеччини [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.pdaa.edu.ua/sites/default/files/nppdaa/6.2/36.pdf
5. RINGLE, Günther. Verfremdung der Genossenschaften im Nationalsozialismus: Gemeinnutzvorrang und Führerprinzip. Wismarer Diskussionspapiere, 2018.