Корови мають ходити без будь-яких проблем
Найчастішими патологіями в ділянці пальця є ламініти, деформація ратичок, міжпальцеві дерматити і флегмони, гнійно-некротичні процеси, виразки, незадовільне рогоутворення, надмірне стирання, артрит, некробактеріоз та інші, які призводять до кульгання тварин.
 |
Пальцевий дерматит (мортеларо), лікування кожного окремого випадку обходиться в $88* *за матеріалами milkua.info |
Ознаки різних захворювань кінцівок і ратиць у тварин діагностуються у більшості високопродуктивних стад нашої країни починаючи з першої лактації. Так, у 2005 році на підставі обстежень восьми господарств (1746 голів) різних областей України встановлено, що середня кількість захворювань великої рогатої худоби некробактеріозом становила 23,1% з діапазоном від 13,3 до 40%, а вибракування за цим захворюванням — 10,0% (4,4–18,2% ).
Корови з хворими ратицями, зазвичай, пригнічені, менше вживають корму, малорухливі, часто лягають біля годівниць — очевидно, їм важко йти до місця відпочинку. Вони можуть погано або зовсім не приходити в охоту. За субклінічної форми захворювання ратиць у корів знижуються надої та відтворна здатність, а гострий перебіг ламініту спричиняє різке погіршення загального стану тварин (лихоманка, прискорений пульс і дихання, потіння, пронос або атонія, різке зменшення секреції молока). Грудні кінцівки виставлені вперед, а тазові — підведені під черево. Опір в основному переноситься на м’якуші, ратична стінка вивільнюється від опори; виражене кульгання, короткий крок. Ратиці гарячі на дотик і дуже чутливі до надавлювання пробними щипцями, особливо у ділянці стінок.
Захворювання ратиць у молочних корів завдає власникам худоби значних матеріальних збитків. Адже хвороба призводить до відставання у рості й розвитку, втрати живої маси тварин і молочної продуктивності (на 30–80%), вгодованості, до низької відтворної здатності, безпліддя бугаїв, збільшення кількості маститів, вимушеного вибракування. Недуга також негативно позначається на якості м’яса забійних тварин. До цього слід додати вартість недоодержаних телят, додаткових затрат на ремонт стад і лікування хворих корів.
Втрати молочної продуктивності однієї голови дійної череди можуть сягати 400 кг за лактацію, а зниження приростів на відгодівлі — понад 200 г за добу. Видатки внаслідок некробактеріозу у молодняку на дорощуванні становлять близько 3000 грн на одне теля через зниження племінної цінності та збільшення витрати кормів.
У цілому більшість дослідників схильні вважати, що пусковим механізмом захворювання ратиць у корів є порушення рубцевого травлення та хронічний ацидоз. Аналіз висновків різних дослідників переконує, що захворювання ратиць виникає внаслідок зниження загальної резистентності організму, що пов’язано із порушенням умов догляду та годівлі, а також невідповідністю умов утримання, особливо імпортованих нетелей та високопродуктивних корів, їхньому генетичному потенціалу продуктивності, фізіологічним особливостям та можливістю адаптації до нових умов.
Для боротьби з хворобами кінцівок і ратиць великої рогатої худоби у нашій країні і за кордоном розроблено й запропоновано багато організаційних, профілактичних заходів та лікарських засобів і методів їх використання, але, на жаль, вони недостатньо ефективні.
До запобіжних чинників належать, передусім, селекційні заходи, спрямовані на поліпшення стану ратиць у молочних корів. Зокрема, ретельне ведення записів про корів, які не кульгають і мають міцні та правильної форми ратички; проведення порівняльної оцінки племінних бугаїв; відбір бугаїв з правильною поставою кінцівок (щоб кут ратичок був не менший за 45°) та подовженим терміном продуктивного використання; постійний контроль і оцінка стану ратиць у корів.
 |
| за матеріалами http://ekoline.com.ua/ "Инфекционные заболевания копыт коров" |
Існує спосіб оцінки міцності ратиць на підставі відповідних індексів, який враховує площу ратиць, висоту тварин у холці, обхват грудей і п’ястка. Для об’єктивної оцінки ратиць у худоби розроблено спеціальну 100-бальну шкалу, яка враховує величину між окремими параметрами ратиць.
Основа здоров’я — раціональне харчування
Уміння правильно організувати годівлю — основне в профілактиці захворювань ратиць у тварин.
Помилки, допущені при годівлі корів, можна визначити за станом їхніх ратиць. М’які ратиці, нариви та інші ураження можуть бути зумовлені тривалою годівлею корів кормами з недостатнім вмістом мінеральних речовин і вітамінів та структурної клітковини і підвищеним вмістом протеїну. В організації годівлі корів молочних порід найвідповідальніші два періоди — це два тижні перед отеленням і перші чотири місяці лактації.
У перший період лактації для одержання високої продуктивності корів у господаря є бажання підвищити в раціоні вміст енергії завдяки збільшенню концентрованих кормів. Проте за цих умов дуже важливо не погіршити роботу травного тракту та запобігти ацидозу рубця. За нестачі в раціоні клітковини і високого вмісту вуглеводів підвищується утворення в рубці молочної кислоти. Наслідком такої тривалої годівлі є різні захворювання тварин, у тому числі й ратиць.
На підставі досліджень, проведених в умовах комплексу з безприв’язним боксовим утриманням, встановлено, що захворюваність на некробактеріоз з ураженням ратиць підвищується у разі зниження у раціонах кількості сухої речовини (r = -0,65), грубих кормів: сіна трав’яного борошна і соломи (r = -0,51), цукру (r = -0,50), каротину (r = -0,42), а також збільшення кількості концентрованих кормів (r = 0,58). У дійних і сухостійних корів, хворих на некробактеріоз, помітно знижується рівень білкового та А-вітамінного обміну. Водночас у дійних хворих корів знижується інтенсивність фагоцитозу. Для підвищення ефективності лікування корів, хворих на некробактеріоз, слід додатково балансувати раціони за протеїном і каротином, проводити А-вітамінізацію поголів’я.
Для правильного формування кормових раціонів важливо враховувати роль окремих елементів у годівлі тварин. Так, у корів, яким давали корми з вмістом 19,8% сирого протеїну, кульгавість траплялася частіше і тривала довше. Продукти розпаду протеїну в рубці можуть бути причиною ламініту у корів. Використання в раціонах корів сірковмісних амінокислот сприяє поліпшенню якості ратиць.
Раціони, які знижують рН рубця, також призводять до частої кульгавості корів. Годівля корів змішаними кормами, так само, як і окремими, може впливати на ступінь і тривалість зниження рН рубця. Бажано, щоб раціон містив мінімум 17% кислотнорозчинної і 23% нейтрально-розчинної клітковини. Їхні рівні мають бути збільшені в раціонах, які містять малу кількість клітковини з грубих кормів. Наприклад, для худоби, в раціоні якої переважає пасовищний корм і недостатньо грубих кормів. Корови на пасовищному утриманні можуть мати низький рН рубця, як і корови, в раціоні яких наявні грубі і концентровані корми. Якщо раціон корів у цей період містить 4–5 кг концкормів, рівень нейтрально-розчинної клітковини має бути збільшений до 20%. У пасовищний період корисно згодовувати коровам сіно і солому. Грубі волокнисті корми потрібні при згодовуванні молотого, а також вологого (> 28% вологи ) зерна та ферментованого ячменю.
Мінеральні добавки — конче потрібна складова
Важливу роль в оптимізації обмінних процесів організму відіграють макро- та мікроелементи, які у тваринництві застосовують переважно як мінеральні добавки. Корми доцільно збагачувати міддю, потрібною для нормального розвитку скелета, процесів кровотворення і відтворення росту, та цинком — складовим компонентом багатьох ферментних систем організму тварин. Його добавка до раціону корів молочних порід сприяє зменшенню випадків ратицевої гнилі, тріщин рогового башмака, міжпальцевих дерматитів, флегмон і ламінітів.
Під час оцінки стану ратиць у лактуючих молочних корів, до раціону яких додавали цинк, відмічено зменшення відхилення рогу білої лінії, крововиливів на підошві, альтерації підошви порівняно з тваринами, що його недоодержували. Дослідники рекомендують, щоб у раціоні корів було чотири частини органічного цинку і одна частина міді. Таке співвідношення допоможе запобігти дисбалансу в обох органічних і неорганічних джерелах.
Встановлено також, що для хрящового і колагенового формування та росту кісток, а також для репродуктивної функції тварин потрібен марганець. У тварин, які мають клінічну нестачу марганцю, спостерігається порушення постави скелета, викривлення кінцівок. Марганець допомагає зменшити проблеми з кінцівками корів завдяки підтриманню формування ратиць. Оптимальний вміст марганцю у раціоні корів — між 40 і 50 мг/кг сухої речовини раціону.
Перетравності клітковини і кращому засвоєнню азоту сприяє кобальт. За достатньої кількості кобальту в раціоні відбувається синтез потрібної кількості вітаміну В12, нестача якого погіршує обмін білків й енергії і призводить до кульгавості корів. Кобальт запобігає виникненню окисних й енергетичних стресів. Тварини набувають стійкості проти інфекції, зокрема, шкірного покриву та слизових оболонок шлунково-кишкового тракту і дихальних шляхів. Потреба корів у кобальті становить, пересічно, 0,10 мг/кг сухої речовини раціону. Дослідження свідчать, що за умови збільшення рівня кобальту в раціоні корів до 0,25–0,35 мг/кг сухої речовини збільшується і засвоюваність клітковини раціону. Радимо враховувати, що високий вміст у раціоні марганцю, цинку і йоду може дещо зменшувати доступність кобальту.
Йод потрібен тваринам для синтезу гормону щитоподібної залози — тироксину, — який регулює рівень і перебіг обміну речовин. Симптоми йодної нестачі: зниження відтворної здатності корів, пригнічення імунної системи організму, збільшення випадків респіраторних хвороб та ратицевої гнилі. Рекомендований вміст йоду в раціоні лактуючих корів молочних порід коливається між 0,3 і 0,9 мг/кг сухої речовини раціону і залежить від фізіологічного стану та рівня молочної продуктивності. Наприклад, у групі ремонтних телиць, яким згодовували добавки йоду, відмічено кульгавість і захворювання ратиць у 8,3% тварин, тоді як у контрольній групі — 20,8%. Слід зазначити, що велика кількість нітратів, а також використання сої і ріпаку в раціонах збільшують потребу тварин у йоді.
Потрібним елементом, що захищає організм тварин від окислювального впливу, визнано селен. Про нестачу селену в організмі тварин свідчить пригнічення імунної системи, слабкий або тихий перебіг охоти, зменшення запліднювальної здатності, затримка посліду, метрити, мастити, захворюваність кінцівок. Оптимальна потреба корів у селені становить 0,1–0,3 мг/кг сухої речовини раціону, а високі дози селену можуть спричинити випадіння шерсті на задній частині тулуба, деформації ратиць та інші захворювання. Доведено, що використання в комплексі селену і вітаміну Е зменшує випадки затримки посліду й ендометритів у корів.
Результати експериментів, проведених на поголів’ї близько 3000 корів, свідчать, що згодовування суміші мікроелементів — цинку, міді, марганцю, йоду, селену — сприяє зменшенню випадків пальцевих дерматитів, запобігає створенню складок дорсальної стінки та, в цілому, здатне значно поліпшити стан здоров’я кінцівок і ратиць молочних корів.
І обов'язково — вітаміни
Крім макро- і мікроелементів, у створенні і збереженні якісної рогової речовини — передумови здорових ратиць у корів — беруть участь вітаміни.
Серед вітамінів групи В особливу роль для молочних корів відіграє водорозчинний вітамін біотин (В7), необхідний для формування і збереження цілісності кератинізованих тканин, таких як шкіра і ріг ратиць. За його нестачі спостерігається здуття черева, ураження шкіри і випадіння шерсті. Дослідами на коровах-первістках голштинської породи, яким до раціону додавали біотин — 20 мг/голову в день упродовж 100 днів, встановлено, що відшарування рогу білої лінії зменшилось на 17% у задній латеральній частині ратиці і на 18% — у медіальній, а в 11-місячному досліді на 56 коровах, корми яких містили таку саму кількість біотину, нарости ратицевого рогу вже через 4 місяці зменшились на 20,2–37,3%. Крім поліпшення стану кінцівок корів, дослідники відмічають позитивний вплив біотину на продукування молока. Так, додавання 20 мг біотину на добу підвищувало надій дослідних корів на 1,0–2,4 кг порівняно з тваринами контрольних груп. Добавки біотину коровам сприяли зменшенню відновлювального періоду після отелення на 17 днів та індексу осіменіння на 0,33. Звідси висновок, що молочні корови мають одержувати щоденно як добавку 20 мг біотину впродовж лактації і по 10 мг — у період сухостою. Вартість добавки біотину становить 6–8 центів на голову на день. Витрати компенсуються завдяки збільшенню надоїв молока, поліпшенню відтворної здатності та зменшенню числа корі