Обрізування плодових дерев

• Сергій Петрович Саяпін
• Садівництво
• 25.03.15

Володимир ОСАДЧИЙ, канд. с.-г. наук, агроном-консультант ТОВ «Седна-Агро»

Зима є традиційним часом обрізування плодових дерев. Враховуючи, що фінансово це один з найзатратніших елементів технології вирощування саду, садівники ставляться до нього дуже відповідально. Разом з тим завжди спостерігається певний ажіотаж перед початком обрізування: «Коли починати?», «Як різати?», «Скільки деревини зняти?» тощо.

Щоб чітко визначити мету і завдання для обрізування кожного конкретного саду, зі своїм набором сортів, варто згадати класичні правила та закономірності формування дерев. За словами одного з класиків цієї справи Петра Гель-фандбейна, ефективність обрізування багато в чому залежить від рівня агротехніки в саду - від догляду за ґрунтом, добрив, боротьби зі шкідниками та хворобами. Відповідно, загальний біологічний стан дерев теж треба враховувати.

ПРИНЦИПИ ОБРІЗУВАННЯ

Під терміном «обрізування» розуміють регулювання процесів росту та розвитку плодового дерева. Дерева яблуні та груші переважно плодоносять за трирічним циклом (див. рис. 1).

Рис. 1. Цикл росту і плодоношення дерев яблуні за Р. П. Кудрявцем

Відповідно до цього у перший рік відростає вегетативний пагін, на другий рік з бокових вегетативних бруньок формуються генеративні (плодові) бруньки, на третій рік відбувається плодоношення, а на дворічному прирості знову формується плодова брунька. Враховуючи таку особливість, на кожному дереві, незалежно від його розмірів, треба залишити певну кількість 2-3-4-річних гілок. Це забезпечить урожай наступного року, а також певну кількість однорічних гілок, які закладуть плодову бруньку на майбутнє та дадуть достатню кількість однорічного приросту для продовження циклу.

Отже, основна мета обрізування будь-якого плодового дерева полягає в отриманні певної кількості різновікових гілок, які б не загущували крону дерева і забезпечували достатню кількість плодової деревини для щорічного стабільного плодоношення.

СТРОКИ ОБРІЗУВАННЯ

Строки обрізування інтенсивних насаджень визначаються біологічними особливостями сорту та активністю росту дерев. У спеціалізованих садівничих господарствах обрізувальник працює з деревом 3-4 рази на рік:

• напровесні, коли проводять основне (зимове) обрізування, переважно в нижній частині крони;
• після цвітіння, для відновлення конусоподібного вигляду верхньої частини крони;
• у червні — з метою повторного ослаблення верхівкового росту і видалення зайвих пагонів поточного року;
• за місяць до збирання врожаю, коли видаляють сильні вертикальні пагони з метою покращення забарвлення яблук (цю операцію слід застосовувати обмежено у південних регіонах, де можливі сонячні опіки плодів).

Звичайно, це потребує додаткових трудовитрат і відповідної організації роботи. Однак, тільки працюючи індивідуально з кожним деревом, можна досягти високої та стабільної продуктивності насаджень і високої якості плодів.

Основне (зимове) обрізування в насадженнях яблуні на карликових і напівкарликових підщепах розпочинають у кінці лютого — на початку березня і продовжують до середини травня. Якщо ріст дерев дуже інтенсивний, для його ослаблення на 20-30% обрізування переносять на пізніший період — від другої половини травня до початку червня. Надалі сильно обрізувати дерева не слід, це спричинить гальмування росту зав'язі та здрібнення плодів.

ВИМОГИ ДО ФОРМИ КРОН

Різні типи крон дерев у сучасних плодових насадженнях слід розглядати як похідні від сортопідщепних комбінувань. Саме тому вибір форми крони має залежати від біологічних особливостей росту та плодоношення дерев. При цьому густота їх розміщення, розмір і форма мають забезпечити найвищий відсоток використання деревами сонячної енергії та сприяти їх продуктивності.

Сучасне обрізування передбачає:

• формування дерев невеликої висоти та об'єму
  з метою збільшення щільності насаджень і зручності догляду за ними;
• швидке нарощування площі листя, що забезпечує скороплідність;
• добре освітлення всіх ділянок крони, створення оптимальних умов для
  фотосинтезу та регулярного плодоношення;
• достатню міцність крони, щоб витримувати найбільші навантаження врожаєм та несприятливі погодні умови;
• сприяння механізації виробничих процесів по догляду за ґрунтом і деревами, підвищення продуктивності праці на усіх видах робіт, насамперед на збиранні врожаю.

Центральний провідник

У сучасному плодівництві надають перевагу кронам, простим за конструкцією й технікою формування. Розрізняють їх за наявністю або відсутністю центрального провідника та кількістю порядків гілкування. Гілки першого порядку можна розміщувати поодиноко та ярусами. За другого варіанта залишають не більше трьох суміжних гілок, бо вони загущуватимуть крону і пригнічуватимуть ріст центрального провідника над ними. Найчастіше застосовують змішане розміщення основних гілок: знизу - ярусне, вище - поодиноке.

Скелет

Скелет крони, особливо у слаборослих дерев, не варто створювати більш як із двох порядків гілкування. Третім порядком повинні бути лише обростаючі плодоносні гілки. Обмеження кількості порядків гілкування запобігає загущенню крони, полегшує її формування і догляд. Що густіше висаджені дерева, то більша необхідність цього обмеження.

Міцність

Міцність крони залежить від підпорядкування гілок, співвідношення товщини стовбура і основних гілок, їх кількості, густоти розміщення та кутів відходження. Провідник має домінувати за товщиною та висотою. Кожна гілка, що відходить від нього, має бути наполовину тоншою. Тонкі гілки ослаблюються, а товсті пригнічують провідник. Для домінування центрального провідника застосовують слабке обрізування, видаляють конкурентів і постійно підтримують його у вертикальному положенні. Треба стежити, щоб гілки вищих порядків не розвивалися сильніше від гілок нижчих порядків. Гілки з кутом відходження меншим за 40° не слід залишати як скелетні, оскільки вони недостатньо міцно прикріплюються до стовбура і погано обростають плодовими гілочками. Це також стосується гілок, що відходять від стовбура під тупим кутом, вони погано розвиваються. Найбільш придатними для формування скелета крони є гілки з кутом відходження 50-60°. Нахил гілок можна регулювати за допомогою розпірок, розтяжок, підв'язок.

Поодинокі основні гілки розміщують на стовбурі через 30-40 см, а групи з двох-трьох - через 60-80 см одна від одної.

У перші роки після садіння стимулюють ріст нижніх скелетних гілок першого порядку, на яких формується основна маса врожаю. У цей період дерева обрізають мінімально, гілки вкорочують лише з метою підпорядкування і галуження, а зайві, замість вирізування, згинають. Це стимулює проростання бруньок і прискорює плодоношення.

КРОНА ТИПУ «ВЕРЕТЕНО»

В інтенсивних садах найбільш поширені веретеноподібні крони, що мають форму конусу. Їх основою є стовбур (центральний провідник), від якого відходять напівскелетні та плодоносні гілки. Перші формують рівномірно по висоті стовбура, з чітко й не дуже чітко вираженими ярусами в кроні. З веретеноподібною кроною вирощують дерева яблуні та інших культур на середньо- і слаборослих клонових підщепах.

Урожайність дерев із веретеноподібними кронами вища, особливо в перші роки плодоношення. Цьому сприяє розміщення напівскелетних гілок під кутом 65-70° від центрального провідника, а також те, що однорічні прирости під час зимово-весняного обрізування не вкорочують.

Однак у веретеноподібних крон є низка істотних недоліків. У плодоносних дерев гілки з плодами сильно провисають. З віком крони загущуються, погіршується освітлення в середній частині, що призводить до погіршення якості плодів. Але перелічені вади легко усуваються за допомогою регулярного обрізування.

«ВЕРЕТЕНО» В МОЛОДОМУ САДУ

В інтенсивному саду формування веретеноподібних крон спрямоване на досягнення раннього плодоношення, яке гальмуватиме подальше збільшення габаритів дерев і утримуватиме крони у відведеному схемою садіння просторі.

Для раннього плодоношення доцільно уникати будь-якого обрізування молодих дерев у перші роки, замінюючи його відгинанням пагонів. Однак це не стосується корекційного обрізування чи кронування недостатньо якісних саджанців, видалення пагонів у зоні штамба або конкурентів центрального провідника. Для забезпечення нормального і швидкого росту центрального провідника видалення товстих бічних гілок у перші роки після садіння є особливо важливим.

«ВЕРЕТЕНО» В ДОРОСЛОМУ САДУ

Обрізування сформованих дерев виконують, користуючись такими правилами: утримання центрального провідника у вертикальному положенні; підпорядкування напів-скелетних гілок по товщині відносно товщини центрального провідника у місці відходження гілки; підпорядкування по довжині гілок верхньої частини крони відносно гілок першого ярусу.

Крону утримують у визначених розмірах, видаляють низько опущені гілки (нижче 0,5 м від землі). У веретеноподібній кроні жодна з бічних гілок не повинна бути сильнішою від провідника. Обрізування часто переносять на період вегетації, особливо в разі посиленого росту дерев у попередньому році (відсутність урожаю тощо), за потреби підрізують корені. Спочатку в кроні видаляють занадто сильні гілки, що за товщиною у місці відходження перевищують половину діаметра провідника і загрожують порушити рівновагу, особливо у верхній частині крони (фото 1).

Фото 1. Обрізування дерев на карликовій підщепі:
а) до обрізування; б) після обрізування

У дерев із сильним апікальним ростом слід також переформувати верхню частину крони для відновлення її конусоподібного вигляду. Щоб не активізувати ростові процеси, уникають будь-якого вкорочення однорічних пагонів. Якщо у кварталі саду багато сильнорослих дерев, його починають обрізувати після цвітіння.

Нахилені під вагою плодів гілки в нижній частині крони видаляють «на кільце» до висоти 50-80 см над поверхнею ґрунту (збільшення висоти штамба). Опусканню гілок також запобігають, підв'язуючи їх до опори. Занадто довгі гілки в нижній частині крони, що вийшли за габарити дерев, вкорочують переведенням на будь-яку вертикальну плодоносну гілочку, бажано в зоні річного кільця. Крону просвітлюють, вирізуючи сильнорослі вертикально розташовані пагони.

Відновлювальне обрізування

Щоб не допустити розростання верхньої частини крони, в більш загущених насадженнях на карликових підщепах застосовують відновлювальне обрізування. Останнє проводять на засадах циклічного обрізування. При цьому на стовбурі щорічно вирізують на косий сучок заміщення певну кількість дво-три-річних гілок, що відплодоносили або стали занадто товстими (рис. 2).

Активізація росту

З метою активізації ростових процесів у дерев із занадто слабким ростом укорочують верхівки однорічних пагонів. Крім того, для відновлення веретеноподібного вигляду крони вирізують сильнорослі гілки (фото 2).

Ротація деревини

У дерев на напів-карликових підщепах у широких схемах садіння гілки у верхній частині крони залишають до 3-4 років. Коли дерево сягає висоти 2,5 м, провідник видаляють переводом на бічну гілку, що росте похило вверх. Сильнорослі пагони, які надалі відростають у верхній частині крони, вирізають на початку серпня або весною наступного року після цвітіння дерев.

У сортів, що плодоносять на одно-дворічних гілках (Голден Делішес), підтримують дворічну ротацію обростаючої деревини, тобто вирізують гілки, що відплодоносили в другому році. Якщо сорт плодоносить на дво-трирічних гілках (Глостер), видаляють ті, на яких був урожай у третьому році, хоч це не є правилом, якого слід неухильно дотримуватися.

Прирости

Регулюючи загущення, проріджують також минулорічні прирости. Для цього на стовбурі висотою 2,5 м залишають 25-30 приростів. У місцях надмірного загущення насамперед вирізують найсильніші вертикально розташовані однорічні гілки, залишаючи слаборослі з тупими кутами відходження. Занадто довгі гілки, що вийшли за габарити крони, укорочують переведенням на будь-яку горизонтальну плодоносну гілочку або в зоні річного кільця.

Користуючись такими нехитрими правилами та прийомами обрізування, кожен садівник обов'язково отримає дерево з гарною просвітленою кроною, достатньою кількістю плодових бруньок, що і буде запорукою доброго врожаю в наступному році.