Побілка дерев - основні правила

• Сергій Петрович Саяпін
• Садівництво
• 26.03.15

Доглядати за садом - все одно, що доглядати за дитиною. Сад вимагає уваги постійно, щороку, щодня, взимку і влітку, навесні і восени (про догляд денно і нощно не кажу, а то зовсім страшно вийде).

Один з найважливіших агротехнічних прийомів - догляд за корою дерева по осені. Мало провести вологозарядковий полив, погодувати, порихліть грунт. Потрібно ще подбати і про деревної шкірі - корі. Кора першими випробовують коливання температур, обмерзає, отримує сонячні опіки, тріскається, уражується шкідниками-короїдами, грубіє, відшаровується з природних причин, а тому вимагає постійної турботи. Адже якщо пошкоджена кора, згодом починає пошкоджуватися і деревина, що призводить до сильного ослаблення і до передчасної загибелі дерев і чагарників.

Перший етап - ручне очищення стовбура і гілок

У вологу погоду очищаємо стовбур і підстави нижніх скелетних гілок від мохів та лишайників, старої відшарувалася кори. Робимо це руками в садових матер'яних рукавичках. Ніяких пластикових і, тим більше, металевих скребків, щіток, мочалок і тому подібного застосовувати не можна - вони дуже сильно травмують кору, замість користі завдасте шкоди рослині. Щоб очистити тріщинки і поглиблення, скористайтеся дерев'яним ножем або просто загостреною скіпочкою. Очищаючи кору, ви видаляєте частину залишків замовити шкідників, збудників хвороб. Всі счіщенное підлягає спаленню.

Другий етап - дезінфекція кори

Проводити дезинфікуючу обробку найкраще в суху погоду і коли мине загроза дощів, інакше вся робота піде нанівець.

Користуватися можна 3-5%-ним (300-500 г на 10 л води) розчином мідного купоросу і іншими мідновмісними препаратами - бордоською сумішшю, ХОМом, оксихом, Абіга-пік. Проводять обприскування кори стовбура і гілок так, щоб розчин не тік по корі потоками. Від такої обробки користі мало, більше шкоди. Обприскування потрібно провести мелкодисперсное, тобто крапельки розчину повинні бути дрібними, огортаючи кору туманом і просто осідаючи на ній. Можна застосовувати залізний купорос в тій же концентрації, що й мідний, або готувати 6-8%-ний (600-800 г на 10 л води) розчин. Однак не варто користуватися цими препаратами щорічно. Мідь і залізо накопичуються в корі і в грунті, нікуди не вимиваються і не розпадаються, а у великих концентраціях вони стають токсичними, тобто отруйними для рослин. Рослини слабшають і стають більш схильні шкідників і хвороб. Виходить, що ми самі труїмо свої рослини, намагаючись їх захистити.

Дуже ефективний і корисний для рослин прийом - застосування зольного або зольно-мильного настою (господарське мило додається для кращого прилипання) - 200-300 г золи і 5 г мила розводять в літрі гарячої, але не киплячої води (на відро (10 л) беруть 2-3 кг золи і 50 г мила). Траву або ганчір'я пов'язують в щільний пучок, умочують в теплий зольний настій і обмивають їм стовбур і гілки. Зола в розумних кількостях і концентраціях не завдає шкоди рослині, є одночасно дезінфектором і підгодівлею.

Можна робити і зольний луг. Для цього 2-3 кг просіяної золи заливають 10 літрами води, перемішують протягом 15-20 хвилин, доводять до кипіння, дають охолонути і відстоятися. Прозора або мутнувата рідина зверху - зольний луг. Працювати з ним краще в гумових рукавичках. Його зливають, при необхідності проціджують,розводять водою у співвідношенні 1:1 або 1:2 (1 частина щелока на 2 частини води) і обприскують або обмивають їм дерева.

Третій етап - забивання ран

Для цього є маса рецептів різноманітних замазок. Рецептів настільки багато, що наводити їх всі немає ніякого сенсу, обмежуся основними їх типами, прийнятими в сучасному садівництві, які можна легко купити або зробити своїми руками. Їх, на мій погляд, всього 3:

1. Глиняна балакуха. Це відома з давніх часів і з успіхом застосовується замазка. Використовують глину в чистому вигляді або в суміші з вапном, гноєм, мідним купоросом. Розводять її до консистенції густої сметани. Наприклад: на 200 ггліни додають 100 г коров'ячого гною і трохи дрібно нарізаної соломи. Все це розводять у воді до консистенції сметани. Така суміш добре виконує свої захисні функції, довго не розтріскується, не кришиться.

2. Садовий вар. Використовується або покупної, або виготовлений своїми руками. Приготувати садовий вар самостійно не так вже й складно, все залежить від рецептури. Наприклад такий рецепт: беруть 100 г каніфолі і 200 г бджолиного воску (не стеарину і не парафіну), розплавляють на повільному вогні окремо один від одного, з'єднують в одній ємності і додають 100 г несолоного жиру. Коли жир розплавиться, суміш виливають у холодну воду, дістають і скачують у грудку. Зберігається така замазка досить довго. Перед застосуванням її треба трохи підігріти для пластичності. Підігрівати бажано і покупної садовий вар, при низькій позитивній або мінусовій температурі він твердне.

3. Садова паста «РанНет». Назва пасти говорить саме за себе. Лікує вона добре, це перевірено на особистому досвіді. Її використовують не тільки для замазки тріщин, але і для обробки зрізів після обрізки. Паста містить мідний купорос, гумат. Таким чином, застосовуючи її, немає необхідності додатково обробляти дерево препаратами на основі міді. Користуватися пастою потрібно в суху погоду, вона не водостійка й легко змивається водою.

Четвертий етап - побілка

До неї приступають після трьох описаних вище операцій. Білити стовбури і нижні скелетні гілки (на 1/3 або навіть на половину довжини) бажано 2-3 рази на рік. Основна побілка - осіння, в жовтні-листопаді. Повторна, оновлююча, весняна - у кінці лютого - на початку березня, третю можна провести в середині літа, але вона не настільки обов'язкове, хоча й бажана.

Білити необхідно як молоді саджанці, так і дорослі рослини. Є думка, що однорічні та дворічні саджанці білити не потрібно, нібито побілка обпікає ніжну кору і перешкоджає потовщення стовбура. Це спірне питання. Висока концентрація вапна, звичайно, може заподіяти шкоду корі, тому для молодих саджанців кількість вапна беруть не на 10, а на 20 л води. Також користуються водоемульсійною фарбою. Однак якщо боятися вапняних опіків і не білити зовсім, шкода від сонячних опіків і морозобоін буде незмірно вище. Саджанці вирощуються в розсаднику в досить великій кількості, загущено, тим самим вони не отримують світловий гарту. А коли саджанець висаджується в сад, він потрапляє на відкритий простір, де легко отримує сонячний опік кори. Тому побілка молодим саджанцям просто необхідна, особливо при осінній посадці.

Тільки якщо побілити дерева з осені, можна досягти максимального захисного ефекту. Однак побілка, яку ви використовували, може бути слабоводостойкой. Тому передбачено весняне оновлення побілки (краще тією ж сумішшю). Шар побілки, що наноситься на стовбур, не повинен бути товстим - це шкідливо для здоров'я дерева, та й дорогувато для гаманця. Побілка стовбура - це не побілка і не обштукатурювання стіни будинку. Якщо після висихання білення починає відшаровуватися і обсипатися зі стовбура - це шлюб, таке білення нікуди не годиться, доведеться дерево перебеліть.

Щоб не робити подвійну роботу, ретельно проведіть підготовчі заходи, описані вище, і подбайте про якісний матеріалі. Товщина шару нанесеної побілки повинна бути не більше 2-3 мм. Щоб досягти таких результатів, суміш повинна бути однорідною, без грудок.

Для побілки можна використовувати різні покупні побілки, акрилові фарби, а можна приготувати білення самостійно. Важливо, щоб побілка містила клейові компоненти, інакше довго триматися вона не буде, її змиє дощами. Побілка не повинна бути сірою, інакше від перепадів температури повітря і від сонячних опіків вона не захищає. Колір її повинен бути сніжно-білим.

Всі компоненти суміші перемішують до отримання однорідної маси. Готова побілка повинна мати консистенцію вершків або сметани. При нанесенні на стовбур побілка не повинна стікати по ньому струмками. Якщо вона тече, значить, вона недостатньо густа.

Важливо пам'ятати, що гладку кору білити легше, ніж горбисту, шорстку. На такий корі витрата побілки буде вище, а також буде потрібно більше часу на сам процес.

Побілка по не підготовленою корі небезпечна - механічний вплив на пошкоджену кору призводить до її розшарування, відставання від деревини, розтріскування, що, в свою чергу, підвищує шкідливий вплив сонця, негативних температур, шкідників і хвороб.

Проводьте захисні операції щорічно, і ви побачите позитивний результат - дерева будуть менше хворіти, підвищиться їх декоративність, врожайність, якість плодів, а головне - дерева будуть жити довше.

Ще "рецепти", які стануть в нагоді й в осінньому обробітку:

побілка домашнього приготування

Найпростішою і дешевий варіант  – розчин гашеного вапна в найпростіших білилах. Співвідношення компонентів такого розчину становить: 2 кг свіжогашеного вапна, 300 г мідного або 500 г залізного купоросу на 10 літрів води. Додавши в розчин 1 ст. ложку карболової кислоти можна додатково убезпечити дерева від зазіхань зайців і мишей.

Розчин вапняної побілки розмішують у відрі до тих пір, поки він не буде мати консистенцію густої сметани

Таким розчином користуються багато садівників ще з незапам’ятних часів. Хоч ступінь захисту такої побілки і недостатньо висока, але завдяки доступній ціні і простоті виготовлення, вона залишається однією з найпопулярніших серед більшості садівників.

Через брак можливості обробити поверхня стовбура Бєляєв складом, завжди можна скористатися ще одним дідівським способом – обмазати штамби звичайної сумішшю глини з коров’яком. Для цього в ємності необхідно замішати 2 кг вапна, 1 кг глини, 1 кг коров’ячого гною і 250 г мідного купоросу.

готові садові суміші

Садові суміші на основі вапна та глини дозволяють дереву «дихати».

Якщо вапняні розчини можна наносити лише на зміцнілі дерева, то глиняні суміші без шкоди зростанню можна наносити і на молоді саджанці

Єдиним недоліком такого розчину є те, що протягом зими він поступово змивається зі стовбура. Тому ранньою весною побілку плодових дерев бажано провести знову.

акрилові й водоемульсійні фарби

Акрилова фарба, що має в складі протигрибкові і бактерицидні компоненти, ефективно захищає стовбури дерев від будь-яких хвороботворних мікроорганізмів.

Така побілка хороша в тому випадку, якщо господар не має можливості своєчасно проконтролювати стан стовбура дерев: чи залишилася захисна фарба на них після зими

Порада: Акрилова побілка не відноситься до числа «дихаючих» основ і тому її небажано застосовувати на молодих саджанцях.

Водоемульсійна фарба ефективна в боротьбі з зимовими морозами, але вона не здатна захистити дерево від шкідливих комах. Тому перед її застосуванням у склад фарби домішують медьсодержащие компоненти.