Завершення роботи над реконструкцією збільшеною втричі моделлю трипільського «китайського» будинку з колекції «Платар» майстром Л.Смоляковою (Лютий 2011 р.)
В зібранні «Музею історичного культурного надбання «Платар», яке представляє Благодійний Фонд «ПАМ’ЯТІ СЕРГІЯ ПЛАТОНОВА, ПЛАТАР» понад 1500 предметів Трипільської цивілізації, особливе місце займають будівлі, серед яких почесне модель храму з зображенням символів інь – янь.
Модель храму являється ритуальним предметом. Існує багато припущень щодо використання подібних моделей, наприклад, як вівтар у ритуалі під час обрядового випікання хлібів для підвищення врожаю, в ритуалах пов’язаних з культом предків, домашнього вогнища та сонця, тварин, зокрема бика. Існує також думка, що подібні будівлі використовувались як громадські будівлі – хліви та кошари. Обряд виготовлення моделі будівлі обумовлений певними законами магії. За якими магічна сила передається під час проведення обрядів на справжню будівлю. Пращури вірили. Що саме таким чином можна отримати від вищих сил благословення та добробуту в оселі. До виготовлення подібних моделей підходили дуже відповідально, майстер наповнював її теплом, любов’ю, мудрістю, благородністю, тому така людина вибиралась дуже ретельно серед трипільських общин.
Представлена модель будівлі стоїть на шести стовпчастих ніжках, подібне піднесення характеризується священним статусом. Храм сприймається не стільки як матеріальна спеціальна споруда для відправлення культових обрядів, а як освячений простір, що являє собою сутність кожного храму.
Модель представлена з овальним дахом, прямокутним корпусом, ніжками – спаями, округлими отворами у стінах отримала назву у науковців Трипільський «китайський» будиночок. В орнаментації є ексклюзивна деталь – розвинутий спірально – символічний мотив орнаменту, який містить у собі базовий набір давньокитайського культурного коду. Беручи до уваги датування предмету, а це 4200 – 4000 рр. до РХ., що об’єктивно давніше китайської кераміки
Яньшао – Манзяяо, можна припустити спорідненість між культурами. Модель було знайдено в ареалі Великого степу.
На стінках по обидва боки вдавленими рисками, на яких залишились навіть відбитки пальців, розміщено знак, що зараз має назву тай – цзі ту. Це знак китайської культури Великої Межи, який подібний до нашого знаку монада, що складається з світлих та культурних зародків (або «рибок»), поєднаних в колі, які символізують сили інь і янь, які з’явились на 5 тисяч років пізніше існування цього будиночка. Насічки, розміщені на арці входу, на стовпах на опорах повторюються п’ять разів, свідчать про існування місячного календаря неолітичних землеробів з десятирічним циклом. Наявність чотирьох знаків «інь – янь» може свідчити про існування четвертинної календарної моделі, тобто чотирьох тижнів місячного циклу від нового до нового місяця.
Всі деталі, зібрані в одному будиночку, відображають неосяжний всесвіт, в якому жили трипільці. Як і сьогодні існувало небо і земля, піднімалось і сідало сонце, проходив час, існували вірування, тобто було високо розвинене суспільство, яке проіснувало довгий час та положило зародки нинішнім українцям.
Пам’ятка, що дійшла до нас, закономірний підсумок розвитку тисячолітніх традицій народів, які населяли нашу країни протягом усієї її неповторної історії, і по праву вважаються відображенням знань наших предків про навколишній світ, так і видатним твором мистецтва. Являє собою цінний об’єкт культурної спадщини, що сприяє повазі до збереження минулого, духовним цінностям, ідеалам та пошукам нових форм та кодів для передачі інформації наступним поколінням.
М О Н А Д А - лучшим названим для этого символа является - символ мироздания. Именноо немвеликий Пифагор говорил: «Монада - это все»
Можна ли признать за архив планетарную НООСФЕРУ?
Еслиноосфера это архив, аа ее пользователь человек, имеющий неограниченные возможности при подключениии передачи безконечной информации.
Великий символист ХIХ века Рене Геном одним из первых почуствовал, (не доказал, не вычислил, а именно почувствовал) что помимо двух вихревых островков в символе монады, существует 3- тий.
Керамічні будиночки - типові об’єкти трипільської культури, вони різноманітні за розмірами, вагою, кількістю та формою комплектуючих елементів, але їх можна впізнати одразу через єдину іконографічну структуру, що складається з овальному даху, прямокутного корпусу, ніжок - свай, нартекса, круглих отворів у стінах тощо.
В «китайському» будиночку – у його орнаментиці є невелика ексклюзивна деталь – розвинутий спірально-символічний мотив орнаменту, який містить у собі базовий набір одиниць давньокитайського культурного коду. Враховуючи датування предмета досліджень, що об’єктивно давніший китайської кераміки Яншао Мацзяяо, даний «китайський мотив» заслуговує уваги не тільки вузького кола археологів - трипіллєзнавців та китаєзнавців, але й широкої світової громадськості.