Життєві галузі господарювання
Вадим Мицик «За законом світового ладу»
Все на землі є своєрідним, самодостатнім, через те барвистим і гарним.
Так і в Трипільській цивілізації:
За духовними витворами, особливо керамічною, вона є культурно різноманітною. За світоглядними засадами, формотворчим стилем є спільною, а за почерком – відмінною.
Тої давньої пори розвивалася ціла низка культур, в тому числі і хліборобських: в мідно – кам’яному віці розквітла Трипільська цивілізація. Чим пояснити привабливість цих земель і культурний розквіт життя на них?
З визначенням дослідника духовної історії України О.Братко - Кутинського, Наддніпрянщина та Наддністрянщина – єдине місце, де ширина чорноземної зони 500 км.
Саме в ній забезпечуються сталі врожаї та висока якість злаків, городини й садовини. Вчений виявив, що «значний масив українських земель з часу появи на земній кулі перших наземних рослин та перших тварин ні разу не був затоплюваний водами морів чи океанів. Це означає, що протягом сотень мільйонів років тут зберігався і нагромаджувався родючий грунт та послідовно розвивався найбагатший у світі генетичний фонд».
Звідси «розселялися на новоутворені суші флора і фауна, а разом з нею і людність. Це означає, що саме терені України є тим містичним місцем планети Земля, на якому відбувається передача естафети знань від послідовно змінюючи одна одну рас земної кулі: лемурійської, атлантичної, арійської. Це означає нарешті, що саме ця земля мала породити сільське господарство нової раси, оскільки лише такий величезний масив такого благодатного грунту міг забезпечити сталі врожаї позбавленим ефективної технології людям, що переживали свою кам’яну добу, спонукали їх до землеробства. У цьому вся цінність землі і сутність хліборобства як нової технології життя.
Найпоширенішим злаком була пшениця. Вона найбільша за своїм поживним складом відповідає організмові людини. Оскільки дикого попередника пшениці в природі не знайдено, то це дало підставу говорити про її космічне походження.
В енеолітичному середовищі окультуреним злаком вважалася пшениця – двозернятка. Вона була продуктивною і найзручнішою при збирані врожаю та обмолоті.
Другим після неї за поширеністю йшов ячмінь гол озерній.
Хоча найдавніше із злаків – ще з протонеоліту – відомий горох.
Весь видовий склад збіжжя перейшов у спадок трипільцям – оріям.
На всіх ранньотрипільських поселеннях України і Молдови відомі одні й ті ж зернові: три види пшениці – однозернятка, двозернятка і спельта.
Хліборобство вважається розвиненим, коли вирощується три види злаків. На нивах ранньотрипільських селищ їх вирощували більше десяти. Цей вид господарювання й надалі був сталим.
В літку 1898 року між селами Верем’я та Халеп’я (Київщина) В.Хвойка розкопував житловий майданчик, де серед посуду, його уламків і попелу знайдено шар обвугленої і через те добре збереженої пшениці, не належної до жодного із сучасних видів.
До свого господарювання вони ставилися побожно, увесь процес хліборобства для них був священнодійством. Воно було духовним змістом їхнього життя. Колосок на горщику хлібороби зображували разом із сонцем, яке вважалося найвищою божественною силою. На мальованому посуді із Майданецьокого, Томашівки, Доброводів Тальянок колоски малювали т по два, то триєдиними. Їх поливав дощ у вигляді навкісних ліній, охороняли священні тварини. Часто образ колоска набуває космічного узагальнення – він вирастає із землі хлібини, мовби єднаючи Небо і Землю (Чичиркозівка). В розписи іншого горняти зернина набуває планетарного образу, тримаючи на собі і Небо і Землю. Ця багато змістовність втілилися у назву одного – єдиного колоска, де коло символізує силу небес, а сік живильність землі. Загалом образ цей утверджує, що сила і живильність обох поєднується у ХЛІБОВІ.
Сила Неба зображувалася в образі Сонця – у чотирьох фазах і в невпинному русі та в навкісних чи хвилястих лініях дощу. Коли його вдосталь не випадало, жінки викликали ритуальними танцями і дійствами, як зображено на ритуальній чаші «Жіночій танок» із поселення Фрумушика, Румунія. Реконструкція Л.Смолякової.
Перехід від мотичного до орного обробітку призвів до виникнення металургії міді (фігурка з мідью). Це ще раз засвідчує, як хліборобство впливає на розвиток усіх галузей господарства, архітектури, мистецтва і суспільства в цілому. Прогрес у багатьох галузях - місто та житло будування, гончарне виробництво, суспільний уклад та духовне життя були найвищими в тодішній Європі.
Важливість хліборобства для розвитку життя високо поцінував академік Володимир Вернадський: «Відкриття хліборобства, котре винайшли більше ніж за 600 поколінь до нас, вирішило все майбутнє людства».
Зайнявшись хліборобством носії Трипільської культури влилися у життєтворчий процес на Землі і на основі його досягли великих здобутків і суспільного поступу у різних галузях.
Хліборобська культура від часів Трипілля як спосіб господарської діяльності і духовного життя, стала основою для всіх наступних історичних культур та поколінь.