Концепція розвитку трофології – перспективного напрямку в системі наук про життя
С.М. Вигера, к. с.-г. н., доцент, Національний університет біоресурсів і природокористування України
vigera.sergey@gmail.com
На сучасному етапі особливо актуальними є такі постулати: Істина в Храмі Природи, тож не руйнуймо його, а живімо в Гармонії; не має дикої Природи, є дике суспільство, що діє всупереч Гармонізації розвитку з Природою*.
Саме тому виникла необхідність прискорення та поглиблення досліджень щодо ефективного розвитку наук про життя на планеті Земля. Це викликане рядом чинників сьогодення, зокрема: глобальною зміною клімату, в т.ч. внаслідок негативного впливу антропічного чинника; територіальним дисбалансом функціонування природних, антропоприродних та культурних екосистем; порушенням їх природних регулюючих механізмів; глобальним, регіональним та локальним забрудненням природного середовища; недостатнім та неякісним харчуванням людства тощо.
Викладене свідчить, що логічним є структуризація, виходячи із принципів системності, розвитку наук про життя. При цьому логічно обґрунтувати принцип триєдиного розвитку таких взаємопов’язаних мультидисциплінарних напрямків, як біологія, екологія та трофологія з урахуванням історичності гармонізації суспільства з природними регулюючими механізмами замість антропоцентризму.
Відомо, що до дев’ятнадцятогостоліття розвивався головним чином такий мультидисциплінарний напрям, як біологія, у якого просте та зрозуміле визначення.
Біологія – сукупність наук про живу природу [1].
На сучасному етапі глобальний напрям біологія розмежований на такі важливі складові як, антропологія (як окрема наука почала розвиватися із середини дев’ятнадцятого століття), зоологія, мікробіологія, фітологіяу різних модифікаціях, виходячи із того, що рослини є основним продуцентом життя на планеті Земля тощо.
Згідно цих напрямів також вивчалося специфічне житлове та навколишнє середовище біоти, що стало поштовхом щодо розвитку нового напряму, а саме екології (від грецького слова ойкос – місце проживання). Щодо екології запропоновано ряд визначень.
Екологія– наука про взаємодію живих істот між собою і з навколишньою неорганічною природою; про зв’язки в надорганізмових системах, структуру і функціонування цих систем [2].
Екологія– комплексна наука, що вивчає середовище існування живих організмів (включаючи і людину) та їх взаємовідносини [3].
Екологія – наука про середовище нашого існування, його живі і неживі компоненти, взаємозв’язки, взаємодію між цими компонентами, а також про особливості взаємозв’язків і узгодження Стратегії природи та Стратегії людини, що мають базуватися на ідеї самообмеження Людини і розумної коеволюції Техносфери та Біосфери [4].
Середовище – це складна територіальна система із земними та космічними чинниками впливу на біорізноманіття, їх надорганізмових систем, природних регулюючих механізмів та живлення.
При такому підході логічно було б, поряд із живою природою, науково обгрунтовано вивчати і неживу природу, тобто абіотичні чинники впливу на біоту, що гармонійно поєднано. Абіотичні фактори впливу на біорізноманіття, в тому числі роль сонячної системи та космосу, логічно вивчати згідно такого наукового напрямку як абіологія. Це дозволить поглибити спеціалізовані дослідження в цьому напрямку.
Абіологія– система наук про неживу природу планети Земля та її вплив на біорізноманіття.
Відомо, що в історичному аспекті при вивченні розвитку організмів, крім середовища, особлива увага акцентувалася на харчування (живлення) біорізноманіття, як енергетичного чинника життя. Саме тому, у двадцятому столітті виділилися такі перспективні і споріднені напрямки, як Екотрофологія та Трофологія.
Екотрофологія (гр. ойкос – місце проживання, трофе – харчування, логос – вчення), як науковий напрям зародився в Гіссенському університеті ім. Юстуса Лібіха 1965 року [5]. У цей період почала формуватися і трофологія.
Трофологія– сукупність міждисциплінарних знань про продукти харчування, безпосередньо харчування та трофічні зв’язки, а також закономірності асиміляції продуктів живлення на всіх рівнях організації живих систем [6].
Таким чином на сучасному етапі розвиваються такі наукові напрямки про життя на планеті, як Біологія, Екологія та Трофологія.
При цьому логічним є обґрунтування мультидисциплінарного та системного напрямку щодо цих наук про життя з прийняттям простого терміну, наприклад біотеррологія (від грецького bios– життя; латинського terra– планета Земля; logos– слово, вчення). Він пропонується виходячи із міжнародних наукових значень із латинської, древньогрецької або ж грецької мов щодо назв в біології.
Дослідження свідчать, що життя на планеті Земля неможливе без впливу планет Сонячної системи, безпосередньо Сонця та Космосу в цілому. Це свідчить, логічно вивчати в мультидисциплінарному напрямку Біотеррологія також Біоастрономії, її Біосолелогії (sol – сонце), Біоселенології (гр. селена – Місяць) та Біокліматології.
Така структуризація дозволяє в біології і надалі спеціалізовано вивчати власне живу природу, особливості розмноження та розвитку видів, популяцій, взаємозв’язки в надорганізмових системах тощо.
Екологія спеціалізувалася би лише щодо того, що еко – це житлове та навколишнє середовище біорізноманіття. Саме цей напрям обґрунтовував би оптимізацію впливу абіотичних та взаємопов’язаних біотичних чинників на гармонізацію життя біорізноманіття. Слід враховувати, що природні фітоценози більш досконалі, особливо з позицій ролі природних регулюючих механізмів, в порівнянні з культурними фітоценозами тощо. Це є особливо актуальним на сучасному етапі, коли довкілля забруднене токсичними речовинами різного походження, як і продукти харчування тощо.
На сучасному етапі в екології логічно ввести такий спеціалізований напрям як Екоархітектура (від грецьких слів Еко – житло та Архітектура – будівництво) з відповідною структуризацією щодо антропології (антропоекоархітектура), біорізноманіття (біоекоархітектура) тощо. Це викликане тим, що кожний біологічний організм або ж їх спільнота має як середовище, так і безпосередньо житло, яке будується із різною простотою та складністю.
Особливого обгрунтування потребує новітній напрям – Трофологія, з метою створення передумов забезпечення суспільства якісною та безпечною продукцією, живлення біорізноманіття фітології, зоології, мікробіології тощо.
Відомо, що із трьох категорій триєдиного біологічного кругообігу на планеті Земля, а саме продуцентів, консументів та редуцентів (деструкторів), домінантне місце належить першим, як автотрофним організмам. До продуцентів відноситься значна частина організмів мікробіології. Це свідчить, що продуцентологія логічно розподіляється на фітопродуцентологію та мікробіопродуцентологію.
Особливої уваги заслуговує питання щодо вивчення біоти, що відноситься до консументології, зокрема антропоконсументології, зооконсументології та мікробіоконсументології.
Надзвичайно важливим напрямком біологічного кругообігу є редуцентологія з розмежуванням на зооредуцентологію та мікробіоредуцентологію, представники якої є одними із найбільш пластичних організмів. Слід зауважити, що організми мікробіології вивчаються продуцентологією, консументологією та редуцентологією.
В житті суспільства якість та безпека харчування має чи не найважливіше
eDorada