НААН України: погодні умови серпня і еколого-технологічне забезпечення отримання своєчасних і дружних сходів озимих
АПК-Інформ, за матеріалами Національної академії аграрних наук (НААН) України
На території України з кожним роком все частіше і з більшою інтенсивністю виявляються посухи в період вегетації сільськогосподарських культур. Особливо це стосується озимих зернових культур, які вирощуються в зоні Степу та забезпечують значні валові збори зернової продукції.
Як правило, найбільш посушливою є друга половина літа і велика частина осіннього періоду, що створює несприятливі умови для отримання сходів, укорінення і розвитку озимих культур, особливо після непарових попередників. Майже щорічно спостерігаються посушливі явища в передпосівний період, коли навіть по чорним парам не завжди вдається отримати своєчасні сходи.
2016 рік, як вважають фахівці, є найтеплішим за всю історію метеорологічних спостережень. Певною мірою, при підвищеному температурному режимі в зимовий час і на тлі достатньої вологозабезпеченості в весняний період, це дозволило сформувати порівняно високий урожай зерна озимої пшениці та інших сільськогосподарських культур. Але, разом з тим, в більшій частині річного періоду поточного року випало лише 46% опадів від средньобагаторічної норми.
Особливо складними виявилися погодні умови серпня, коли при середньодобовій температурі повітря вище кліматичної норми на протязі двох декад випало лише близько 10 мм опадів. Так, в першій декаді спостерігалася дуже тепла, часом спекотна, з незначними опадами погода. Середня за декаду температура повітря становила 25,1°С, що було на 4,0°С вище середньої багаторічної норми. Максимальна температура повітря підвищувалася до 36,5 ° С, а мінімальна знижувалася до 16,2 ° С. Днем поверхню грунту прогрівається до 58,5 ° С, а вночі охолоджувалася до 14,8 ° С.
Опадів за декаду випало всього 3,4 мм при середній багаторічній нормі 8 мм. Відносна вологість повітря була порівняно низькою. Середня за декаду відносна вологість повітря становила 57% при середній багаторічній - 60%. За першу декаду було відзначено 4 дня з мінімальною відносною вологістю повітря 30% і менше.
У другій декаді серпня утримувалася досить тепла з незначною кількістю опадів погода. Середня за декаду температура повітря становила 21,9°С, що виявилося на 0,8°С вище середніх багаторічних показників. Максимальна температура повітря підвищувалася до 35,0 ° С, а мінімальна знижувалася до 11,2 ° С. Днем поверхню грунту прогрівається до 60,1°С, а вночі охолоджувалася до 10,8°С.
Опадів за декаду випало близько 8,0 мм при багаторічній нормі 14 мм. Середня за декаду відносна вологість повітря становила 63% при середній багаторічній - 57%. Мінімальна відносна вологість повітря знижувалася до 28%, а в окремі дні відзначалися суховії різної інтенсивності.
В цілому за дві декади серпня випало 11,4 мм опадів при середній багаторічній нормі для даного проміжку часу - 22 мм, тобто від'ємна різниця склала 10,6 мм.
Тривала відсутність продуктивних опадів на тлі високих температур повітря призвело до значного висушування верхніх шарів грунту по більшості непарових попередників для озимої пшениці. Так, в посівах соняшнику запаси продуктивної вологи в орному шарі ґрунту на завершення другої декади серпня повністю були відсутні. Тільки на полях чорного пару кількість агрономічно цінної вологи в посівному і орному шарах грунту становило відповідно 12 і 20 мм.
Початок третьої декади серпня також характеризувалася дуже теплою і сухою погодою. Середньодобові температури повітря становили 27-29°С. В окремі дні максимальна температура повітря підвищувалася до 37,0°С, а відносна вологість повітря знижувалася до 17%.
Надалі відбулося незначне зниження температурного режиму і випали дощі різної інтенсивності, які часом супроводжувалися грозами. Це сприяє поліпшенню умов для проведення сівби озимого ріпаку.
Обстеження посівів кукурудзи, яке проводили в третій декаді серпня, показало, що стан рослин дуже різний - це є наслідком різних строків сівби і нерівномірно випадали протягом вегетації опадів. У рослин ранньостиглих гібридів кукурудзи ранніх строків сівби відзначається фаза повної стиглості. Рослини середньоранніх і середньостиглих гібридів знаходяться в фазі воскової стиглості, а середньопізніх - молочно-воскової стиглості зерна. Повсюдно спостерігається прискорене всихання лістостебельной маси.
Щоб отримати якісне насіння соняшнику, яке б добре зберігалися, на засмічених посівах слід зробити десикацию, що забезпечить оптимальну вимолачуваність кошиків і отделяемость насіння від купи. В умовах вологої погоди рослини краще буде підсушити за допомогою десиканту (раундап, баста, реглон). Звичайно найкраще для десикації використовувати реглон (2-3 л/га), але можна значно заощадити - зменшити норму його внесення до 1,0-1,5 л / га, додавши до розчину 10 кг аміачної селітри. Ефект буде таким же, як і при використанні повної норми реглона. У процесі збирання бажано проводити очистку насіння, щоб на тимчасове зберігання закласти насіння з вологістю 9-10%, а на тривале - не більше 8%. Для цього приступити до збирання треба при вологості насіння 10-11%. Насіння з вологістю більше 10% в першу чергу треба просушити на току. З огляду на ураженість рослин вогнівкою, слід очікувати розвитку цього шкідника і в сховищах. Тому треба мати в резерві, а при необхідності - використовувати хімічні засоби контролю, висушити насіння до 6-8% вологості.
Наукою і практикою встановлено, що в районах недостатнього і нестійкого зволоження, до яких належить більшість Степу, для вирощування високих і стабільних врожаїв озимих зернових культур, першорядне значення мають прийоми, спрямовані на боротьбу з посухою в осінній період з метою отримання своєчасних сходів, накопичення максимальних запасів води в глибоких горизонтах грунту, а також заходи, що забезпечують сприятливе зимівлю посівів. Разом з тим, такий комплекс технологічних елементів не може бути єдиним і незмінним. Він може коригуватися в залежності від метеорологічних умов року, біологічних особливостей сортів, попередників, поживного режиму ґрунту, засміченості тощо.
Озима пшениця дуже вимоглива до умов вирощування. У порівнянні з іншими зерновими культурами, враховуючи порівняно невисоку усвояемое здатність кореневої системи, вона вимагає більш високого вмісту поживних речовин у грунті. Оптимальна реакція ґрунтового розчину знаходиться в межах рН 6,0-7,5. Протягом вегетації озима пшениця споживає з грунту велику кількість поживних речовин, де визначальними є основні елементи мінерального живлення - азот, фосфор і калій. Від забезпеченості рослин цими елементами в основному залежать величина і якість врожаю. Споживання азоту починається з перших днів росту і триває до кінця вегетації пшениці. Достатня кількість азоту в осінній період має позитивний вплив на інтенсивність кущіння молодих рослин і на величину майбутнього врожаю. Найбільша потреба озимої пшениці в фосфорі проявляється в початковий період росту озимої пшениці. Поглинання його вже починається при набуханні зерна. У період сходів і кущіння фосфор засвоюється рослинами найбільш інтенсивно. Він відіграє велику роль в обміні речовин, позитивно впливає на ріст кореневої системи, підсилює поглинання і використання інших елементів живлення, підвищує посухостійкість рослин завдяки зниженню транспірації води. Калійне харчування відіграє важливу роль у водному і вуглеводному обміні, накопиченні сухої речовини. Забезпечення пшениці калійним живленням ще восени сприяє кращій перезимівлі рослин, утворення міцної соломини, зниження пошкоджуваності грибними хворобами. При внесенні калію більш ефективно рослинами використовуються азот і фосфор. Саме тому, незважаючи на високий вміст рухомих сполук калію в чорноземних грунтах, повне мінеральне добриво забезпечує отримання вищої прибавки врожаю зерна, ніж азотно-фосфорне або роздільне.
Протягом своєї вегетації озима пшениця пред'являє різні вимоги до температурних умов. Найбільш сприятливою для отримання сходів і кущіння є температура 12-14°С. У більш пізній період зростання і розвиток рослин інтенсивно відбувається при температурі вдень 10-12°С з пониженням вночі до 0°С і нижче. Такі коливання температури добре загартовують рослини пшениці і підвищують їх витривалість в зимово-весняний період.
Кількість спожитої пшеницею води залежить від вологості грунту і повітря, температури, інтенсивності освітлення, розвитку рослин, забезпеченості їх поживними речовинами, сортових особливостей і агротехнічних заходів. Доведено, що озима пшениця краще росте при вологості грунту 70-80% НВ. У початковий період росту і розвитку рослин, коли їх коренева система тільки формується, важливе значення має зволоження верхнього шару грунту. Дружні сходи з'являються при наявності в десятисантиметровому шарі грунту більше 10 мм продуктивної вологи. Нормальний розвиток рослин в подальшому (формування третього листка) можливо при запасах вологи не менше 20 мм в двадцятисантиметровому шарі, а в фазі кущіння - 30 мм. При нестачі вологи в грунті в цей період вузлові корені погано ростуть і розвиваються, а розвиток вторинної кореневої системи суттєво сповільнюється.
Важлива роль відводиться терміну сівби, своєчасність якого визначає дружність і повноту сходів, подальший ріст і розвиток рослин, а, отже - і формування врожаю. Порушення вимог цього процесу, неякісне проведення сівби призводить до помітних втрат зернової продукції. Також встановлено, що найбільшу зимостійкість і продуктивність формують рослини, висіяні в рекомендовані для конкретних умов терміни. Такі посіви встигають до настання зими добре розкущитися, розвинути кореневу систему і накопичити достатню кількість запасних речовин.
Визначення оптимальних строків сівби озимої пшениці в залежності від сорту, попередника та рівня родючості грунту має дуже велике значення. При ранній сівбі, як свідчать дані науки і виробництва, складаються менш сприятливі умови для розвитку рослин і формування врожаю зерна в подальшому. У рослин ранніх строків сівби, які характеризуються тривалим періодом осінньої вегетації, перед початком зимівлі розвивається потужна вегетативна маса і глибоко проникає коренева система. Кущистість таких рослин, як правило, буває висока (5-7 пагонів), в результаті чого в подальшому утворюється багато неповноцінних продуктивних стебел з країнами, що розвиваються колосками, які містять дрібні і щуплі зерна. Крім того, в зв'язку з передчасним фізіологічним старінням ці рослини менш стійкі до несприятливих умов зимівлі, сильніше пошкоджуються хворобами та шкідниками, а також мають низьку продуктивність.
Сорти, які менше реагують на строки сівби, тобто пластичні, можна висівати і дещо раніше. Після непарових попередників зміщення строків сівби в бік ранніх має позитивне значення. Сівши озимої пшениці в напівсуху грунт, особливо в ранні терміни, недоцільний, оскільки запаси води не забезпечують появу дружних сходів і пізніше посіви зріджуються, а рослини бувають ослабленими, повільно розвиваються і сильніше пошкоджуються під час зимівлі. Тому сівши в таких умовах доцільно перенести на більш пізній період, після опадів, але в межах рекомендованих оптимальних термінів для даного району.
Розвиток в осінній період великий надземної маси у рослин ранніх строків зменшує вміст цукрів у вузлах кущіння, що, в свою чергу, послаблює стійкість озимої пшениці до несприятливих умов зимівлі. Переростання надранніх посівів (кінець серпня - початок вересня) викликає помітну загибель рослин за зимовий і весняно-літній періоди (майже в 2 рази більше, ніж при оптимальних). Відхилення сівби від рекомендованих термінів в сторону ранніх зменшує врожай від 17 до 50%, а в бік пізніх - від 30 до 45%.
Звичайно, календарні строки сівби носять статистичний характер, можуть бути точними тільки для певної агрокліматичної зони і повинні постійно коригуватися. Додатковим показником для визначення початку сівби озимої пшениці може бути середньодобова температура повітря за останні 10 діб. Вона повинна складати близько 16,5 ° С. Разом з тим, продовжувати сівши після встановлення температури повітря нижче 11 ° С недоцільно, так як сівши в такий термін веде до різкого зменшення врожаю.
Таким чином, погодні умови передпосівного і, особливо, осіннього періодів є вирішальними в розвитку озимої пшениці, оскільки вони обумовлюють розвиток кореневої системи і утворення основної вегетативної маси рослин, визначають ступінь їх підготовки до зимівлі і забезпечують формування вагомого врожаю.