Диференціація ефективності аграрного бізнесу та потенційний ринок землі

• Сергій Петрович Саяпін
• Нормативні витрати та ціни
• 05.06.19

Автори: Скрипник Андрій Васильович, завідувач кафедрою економічної кібернетики НУБіПУ д.е.н., проф., avskripnik@ukr.net, Ткачук Вадим Анатолійович, проректор з науково-педагогічної роботи, міжнародної діяльності та розвитку НУБіПУ к.е.н, доц., vadtkachuk@hotmail.com,  Андрющенко Віктор Миколайович, старший викладач кафедри інформаційних систем НУБіПУ, andryuschenko@nubip.edu.ua, Букін Едуард Костянтинович, аспірант кафедри економічної кібернетики, eduard.bukin@ugent.be

Постановка проблеми. Велике різноманіття організаційно-правових форм українського аграрного бізнесу створює ілюзію існування суттєвої диференціації їх ефективності [4]. Держава нейтрально ставиться до усіх форм господарювання, що існують в українському агробізнесі, а різноманіття форм власності відповідає тривалому переходу до ринкових відносин в аграрному секторі. Слід підкреслити, що цей етап розвитку буде завершено тільки із досягненням відносного консенсусу із питань ринку землі та оподаткування аграрного сектору.

Незважаючи на незавершеність інституціональних перетворень, аграрний сектор стабільно розвивається, гарантуючи стабільно високий експорт, суттєву частку ВВП і створюючи постійний попит у сфері сільськогосподарських послуг. Однак, слід зазначити що з загальним економічним зростанням, частка аграрного сектору у ВВП поступово зменшується. Про це свідчить статистика країн ЄС, у яких частка аграрного сектору у ВВП не перевищує 1,5% [11]. Якщо розглянути показники групи країн до яких відноситься Україна (це країни з доходами нижче середньо світового рівня – «lower middle income» 1 006 – 3 955 USD на одну особу станом на 2015 рік), то для цих країн середня оцінка частки аграрного сектору складала 16,6% у 2014 році з тенденцією до подальшого зменшення [12]. Однак, це не означає, що розвиток аграрного бізнесу суперечить національним інтересам країни. Потрібно враховувати, що аграрний бізнес забезпечує робочі місця значної частини населення України і від його ефективності суттєво залежать як показники добробуту сільського населення так і всієї країни [5]. Вважаючи, що сьогодні не слід розраховувати на суттєву державну підтримку аграрного бізнесу, постає значний інтерес до аналізу існуючих форм агробізнесу із позицій їх економічної ефективності.

Показник ефективності (прибуток, рентабельність, оцінка ризику) також надзвичайно актуальний для успішного впровадження ринку землі сільськогосподарського призначення та важелів податкового регулювання. Якщо базуватись в якості цільової функції не на обсягах аграрного виробництва, а скоріше на розвитку сільських територій то потрібно визначитися з переважаючою формою ведення аграрного бізнесу. Успішність впровадження ринку землі сільськогосподарського призначення залежить від фінансових показників переважної частини аграрного бізнесу. Тому метою представленої роботи є аналіз ефективності різних форм аграрного бізнесу та оцінка впливу цих показників на прогнозні параметри попиту на ринку землі сільськогосподарського призначення.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

За допомогою аналізу статистичної звітності діяльності аграрних підприємств, автори дійшли висновку, що існуюча статистика не дає можливості зробити висновки про наявність переваг одних або інших організаційних форм аграрного бізнесу [4]. Звертає на себе увагу низька економічна ефективність державних підприємств та тенденція до зменшення площ, що обробляються в цих підприємствах, тобто швидше за все ці підприємства обирають без ризикову, рентну стратегію ведення аграрного бізнесу [1].

Належність до розподілу Парето головного ресурсу аграрного виробництва землі свідчить, що ринкова трансформація аграрного сектору ще не завершена. Швидше за все вибір оптимальних форм та розмірів аграрного виробництва буде визначатись як за рахунок впливу стану ринку землі так і за рахунок довготривалої стратегії підтримки та оподаткування аграрної бізнесу [4]. В представленої роботі пропонується зведення великої організаційної кількості форм господарювання

Проведені, на замовлення Світового банку, дослідження впливу ефекту масштабу на ефективність аграрного виробництва свідчать, що його значимість найчастіше оцінюється завищено, а зростання показників ефективності великих аграрних підприємств скоріше обумовлено банкрутством та переходом до більш ефективних власників [18]. Взагалі питання передачі прав власності надзвичайно актуальне для розвитку аграрного бізнесу [19].

Що стосується можливості впровадження ринку землі, то в якості першого кроку пропонується сформувати пропозицію на підставі землі державних підприємств. Головними факторами, що визначають рівень цін в умовах обмеженої пропозиції, та макроекономічної нестабільності скоріше стане фактор прибутковості аграрного виробництва у найбільш ефективних виробників [1]. Цю точку зору не підтримує Шпичак О. М., який прогнозує ціну 1 га на рівні 400-600 USD [10]. Аналіз ефективності за допомогою методу обвідних підприємств, що спеціалізуються на виробництві пшениці показав, що у випадку використання неефективними підприємствами технології, що властиві підприємствам із найвищими показниками ефективності, можливо вивільнити третину ресурсів, що використовуються у виробництві пшениці за умови збереження сталого валового збору [3]. Оцінки збалансованого внеску України в глобальний продовольчій потенціал підтверджують точку зору про наявність значних резервів розвитку аграрної сфери країни [6], їх реалізація суттєво підвищить рівень продовольчої безпеки країни [8].

Викладення основного матеріалу

Для аналізу ефективності економічної діяльності підприємств різних організаційних форм проаналізуємо дані звітності аграрних підприємств (юридичних осіб) за формою 50 С.-Г. за 2009 та 2015 рік. Оскільки, розрахунки велись на одиницю площі ріллі, із первинної сукупності підприємств було відкинуто підприємства з нульовою площею ріллі, тобто нижня межа площі ділянок підприємств, що у подальшому досліджується дорівнює 1 га. Після чого було проведена додаткова фільтрація генеральної сукупності від аномальних відхилень прибутків з одного га ріллі, що виходять за межі математичного очікування плюс-мінус три стандартних відхилення за допомогою операції екстремального стандартизованого відхилення.

Оскільки, існує велика кількість організаційних форм, які практично ні чим не відрізняються за показниками економічної ефективності, то були виділені тільки три групи: фермерські господарства, державні підприємства та інші підприємства (приватні підприємства, акціонерні підприємства, товариства та кооперативи, холдинги та об’єднання й багато інших організаційних форм [4]). Остання група (інші підприємства) складає абсолютну більшість у вибірці, що досліджується, тому в подальшому їх називаємо аграрними підприємствами.

В якості критерію ефективності використовуємо прибуток з одного гектару ріллі. Аналіз розподілу цього показника дозволяє оцінити кількісні характеристики попиту на ринку землі, тому що, зазвичай, дисконтний потік прибутку, що генерує аграрний бізнес, в певній мірі визначає вартість землі [1, 9]. Оскільки, національна грошова одиниця зазнала значних інфляційних процесів, то ціни 2009 року приведено до цін кінця 2015 року шляхом множення на інтегрований показник зростання цін на продукцію рослинництва на часовому інтервалі з кінця 2009 по кінець 2015 року (табл.1):

Табл.1. Індекси цін на аграрну продукцію на інтервалі 1996-2016 роки.

¹ Без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення антитерористичної операції.

Джерело: Державна служба статистики України. http://www.ukrstat.gov.ua/

Тобто для того, щоб порівняти результати фінансової звітності 2009 і 2015 року прибутки 2009 року збільшено у 3,7 рази. Загальні характеристики виробничої діяльності фермерських господарств, аграрних підприємств та державних підприємств подано у табл.2.

Табл.2. Показники виробничої діяльності підприємств за 2009 та 2015 роки.

Джерело: власні розрахунки

На перший погляд фермерські господарства мають надзвичайно високі показники рентабельності виробництва у 2015 році (58% для фермерських господарств і 50% для аграрних підприємств) однак, пояснення цьому надзвичайно просте – 2015 рік характеризувався суттєвою інфляцією, ціни за рік на продукцію рослинництва зросли на 67,2% (табл.1), тому вхідні компоненти процесу виробництва (добрива, гербіциди, паливо тощо) придбавались за одними цінами, а готова продукція реалізовувалась за суттєво вищими. Виділити зростання ефективності виробництва на фоні такої значної інфляції надзвичайно складно, тому що невідомі дати реалізації продукції. З урахуванням вище викладеного 17,6% відсотків рентабельності державних підприємств швидше свідчать про їх фактичну збитковість за даними 2015 року.

Основні статистичні характеристики прибутку від реалізації продукції подано у табл.3. У першу чергу слід підкреслити, що розподіли прибутків всіх форм власності мають позитивну асиметрію, як практично у всіх розподілах позитивних фінансових показників. Однак величина цієї асиметрії різна: найбільша асиметрія спостерігається у аграрних підприємствах, тому що там існують як інноваційно спрямовані підприємства, так і колишні, які практично не змінились за останні роки. Найменша асиметрія у державних підприємств, причому вона суттєво зменшилась за 6 років. На наш погляд, це свідчить про те, що державне підприємство – поступово вимираюча форма власності, в якої цільовою функцією є, скоріше, витрати ніж прибуток. Це припущення підтверджується й іншими показниками (таблиця 3). Так, оцінки середнього прибутку для державних підприємств хоч і зросли з 200 грн. з 1 га ріллі у 2009 році до 800 грн. з 1 га ріллі у 2015 році, вони залишились на надзвичайно низькому рівні. Для фермерських господарств середня величина прибутку зросла втричі і склала 4,1 тис. грн., тоді як для аграрних підприємств цей показник виріс у 8 разів.

Табл.3. Статистичні характеристики прибутку на 1 га ріллі підприємств різних форми власності у 2009 та 2015 роках (тис. грн., в цінах 2015 року)