СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО ЯК ІНСТРУМЕНТ ФОРМУВАННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РОЗВИТКУ БІОЕКОНОМІКИ
На сучасному етапі природно-екологічні проблеми поряд з іншими мають досить вагомий вплив на економіку України. Глобальність цих проблем разом із іншими чинниками викликають необхідність пошуку нових шляхів економії ресурсів і розвитку економіки, одним із яких є розвиток біоекономіки.
Біоекономіка - це економіка, заснована на використанні біотехнологій з метою підвищення ефективності використання природних ресурсів і зменшення шкідливого впливу на навколишнє середовище [1]. На сьогоднішній день це найбільш високотехнологічна частина економіки. У багатьох країнах, включаючи країни Євросоюзу, вона набула широкого поширення і розвиток, однак, в Україні вона знаходиться лише на стадії становлення, хоча наша країна має величезні можливості її розвитку. Тому на сучасному етапі необхідно створити умови, які сприятимуть прискоренню процесу формування біоекономіки в Україні, однією з яких є поліпшення інвестиційної привабливості.
Успішна реалізація регіональних програм підвищення інвестиційної привабливості біоекономіки багато в чому визначається наявністю і функціонуванням збалансованої системи управління інвестиційним процесом. Чинний на сьогодні в українських регіонах механізм залучення інвестицій в розвиток біоекономіки не дозволяє комплексно та оперативно вирішувати питання інвестиційного розвитку в цілому по країні, і, як наслідок, спостерігається низький рівень інвестиційної та інноваційної діяльності на регіональному рівні.
На нашу думку, для досягнення успіху під час формування інвестиційної політики сприяння розвитку біоекономіки необхідно задіяти механізм соціального партнерства, котрий включає в себе взаємодію та кординацію таких основних суб’єктів, як влада, бізнес та суспільство. Соціальне партнерство допоможе сформувати тріадну політику, яка стане серцевиною заходів стосовно підвищення інвестиційної привабливості біоекономіки, що сприятиме її розвитку.
Зокрема, ми вважаємо, що інвестиційна політика розвитку біоекономіки повинна включати в себе як горизонтальні, так і вертикальні зв’язки, тобто повинна стосуватися всіх сфер та учасників, котрі зацікавлені в цьому, і саме соціальне партнерство допомагає їй розгортатися скоординовано.
Соціальне партнерство дозволяє сформувати системний підхід до розвитку біоекономіки. Перш за все, це формування агробіокластерів. Агробіокластер, на нашу думку, це форма просторового розвитку для забезпечення конкурентоспроможності розвитку біоекономіки, переходу від сировинної до інноваційної економіки та економічного зростання. Кластерні структури, як показує світовий досвід, мають більші можливості залучати інвестиції в розвиток біоекономіки. Мета агробіокластера - об'єднати всіх зацікавлених учасників проекту (сільгоспвиробників, переробників біомаси, наукові установи та ін.) для збільшення виробництва якісної, конкурентоспроможної біотехнологічної продукції [2].
Інвестиційна політика розвитку біоекономіки повинна базуватися на особливостях нашої країни (наявність природних ресурсів, розвиток науки, місткість ринку біотехнологічної продукції, наявність інфраструктури та ін.), але слід також скористатися світовим досвідом. Соціальне партнерство створює можливість вивчати та запроваджувати стратегії інвестиційної політики розвитку біоекономіки розвинутих країн, враховуючи власні особливості.
Біоекономіка вимагає успішного запровадження інновацій, що передбачає співпрацю таких суб’єктів, як споживач, виробник та винахідник. Національній інноваційній системі бракує не тільки ефективності, продуктивності та успішного впровадження результатів досліджень, а і зв’язків між виробниками інновацій, науково-дослідними інститутами та підприємствами, що перешкоджає створенню інноваційного середовища у регіонах для прискорення використання інновацій. Розвиток соціального партнерства сприятиме більш активному пошуку шляхів співробітництва різних учасників розвитку біоекономіки, зокрема, допоможе створити позитивний імідж біотехнологічної продукції, визначити пріоритетні напрямки інноваційних розробок, прискорить комерсалізацію наукових розробок.
Соціальне партнерство в межах інвестиційної політики також забезпечить надання інформації про напрями розвитку певних секторів біоекономіки в певних регіонах, про вплив біоекономіки на якість життя та рівень регіонального розвитку.
Ефективність функціонування інвестиційної політики розвитку біоекономіки - є однією з найбільш складних і одночасно ключових задач, що стоять перед національною економікою. Соціальне партнерство є тим інструментом, котрий сприятиме успішному її формуванню та реалізації, що забезпечить інвестиційну привабливість біоекономіки та економічне зростання. Для розвитку соціального партнерства необхідно виконати велику роботу стосовно залучення до нього великої кількості людей, побудови нових зв’язків між суб’єктами партнерства, формування культури співробітництва і партнерства.
Література:
- Жарашуева Л. М. Биоэкономика как новое и перспективное направление в экономике/Л.М. Жарашуева, Ф. Р. Бисчекова // Биоэкономика и экобиополитика. - 2015. - №1. - С. 8-10.
- Байдала В.В., Бутенко В.М. Зарубіжний досвід кластеризації та можливості його застосування в Україні в умовах розвитку біоекономіки / В.В. Байдала, В.М. Бутенко // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Економічні науки». – 2014. - №6. Ч. 1.-С. 152-158.