БІОЕКОНОМІКА ЯК ШЛЯХ ІНКЛЮЗИВНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
Переважна більшість країн світу, намагаючись поєднати економічне зростання із сучасними проблемами, створюють нові моделі інноваційного зростання, однією із яких є біоекономіка. З моменту оголошення Європейською комісією в 2005 році нового напряму економічного розвитку - біоекономіки, заснованої на знаннях, вона трансформувалася від науково-орієнтованої стратегії до політичної моделі в більш ніж 60 країнах. Сьогодні існує низка стратегій, планів дій, дорожніх карт та подібних ініціатив стосовно розвитку біоекономіки.
Необхідно відмітити, що інтерес до проблем біоекономіки зростає також у зв'язку із зростанням потреби в більш високій якості життя, посиленням уваги до здоров'я людини і умов навколишнього середовища, можливості задовольнити потреби більш високого рівня. Концептуальний підхід до економічного розвитку і суспільства з точки зору проблем і можливостей біоекономіки дозволить вирішити цілий ряд проблем, оскільки біоекономіці притаманні яскраво виражені соціальні аспекти. Формування біоекономіки стає все більш важливим завданням для багатьох держав, адже її розвиток допоможе будь якій країні вийти на новий рівень розвитку.
Загальновідомо, що «народження» біоекономіки збігається із запуском піонерської концепції біоекономіки, заснованої на знаннях, або більш відомої як KBBE, Європейською комісією в 2005 році, яка все ще надихає на нові ініціативи у всьому світі [1]. Поширення стратегій біоекономіки продемонструвало її адаптацію до різних геокліматичних умов, соціально-економічних і політичних середовищ, де біоекономіка може бути реалізована. За відносно короткий проміжок часу біоекономіка мала можливість позиціонувати себе в політичній, дослідницькій та промисловій сферах. Необхідно визначити, що біоекономіка створює можливості для інклюзивного економічного розвитку кожної окремої країни, яка сприймає цю концепцію. Це стає можливим за рахунок інтенсифікації діалогу та співпраці з усіма зацікавленими сторонами: держава, бізнес, суспільство, наука.
Інклюзивність біоекономіки прослідковується у тих змінах, котрі продукувала ця концепція з моменту свого започаткування. Спочатку біоекономіка здебільшого ґрунтувалася на науці та використанні біотехнологій. За останні роки біоекономіка розширила свій вимір за рахунок інтеграції нових концепцій і цілей, таких як сталий розвиток, економіка замкнутого циклу, відновлюваність та ефективність використання ресурсів, зміни клімату та продовольча безпека. Біоекономіка також взяла на себе зобов’язання розуміти та поважати планетарні межі, що визначає екологічні межі біоекономіки. Усі ці елементи посилюють системний характер біоекономіки та її узгодженість з конкретними цілями економічного розвитку окремих країн. Різноаспектність біоекономіки та її швидка концептуальна еволюція показали, що біоекономіку не можна обмежити вузькою, монолітною або редукціоністською концепцією чи визначенням [2].
Зокрема, у перші роки розвитку біоекономіки Європейська комісія спочатку була зосереджена на чотирьох основних складових: харчових продуктах, кормах, лісі та клітковині. На сучасному етапі в ЄС оновлення Стратегії біоекономіки спрямоване на прискорення розгортання сталої європейської біоекономіки, щоб максимізувати її внесок у досягнення Порядку денного до 2030 року та його Цілей сталого розвитку, а також Паризької угоди. Рада Європейського Союзу визнала важливість біоекономіки як головної складової для реалізації Європейської зеленої угоди (Green Deal) на основі регіональної диверсифікації [3].
Політика біоекономіки має міжгалузеву перспективу для вдосконалення політики узгодженості та визначення та вирішення компромісів, наприклад, щодо використання землі для виробництва продуктів харчування та забезпечення потреби в біомасі для біопромисловості. Розвиток біоекономіки сприяє побудові біоекономіки розглядаючи всі три виміри сталості: навколишнє середовище: управління земельними та біологічними ресурсами в межах екологічні межі; економіка: стійкі ланцюжки вартості та споживання; суспільство: соціальна справедливість і справедливий розподіл. Сучасна Стратегія розвитку біоекономіки в ЄС доповнює галузеву політику та дає змогу країнам і регіонам розробити власні шляхи переходу відповідно до їх конкретних викликів та можливостей.
У США біоекономіка в першу чергу, хоч і не виключно, спрямована на посилення безпеки постачання палива на тлі нестабільної політичної ситуації в деяких країнах ОПЕК. Наразі до питань, які вирішує біоекономіка, також включені аспекти охорони здоров’я, біомедицини та біотехнологій [3]. Деякі країни, котрі мають великі площі лісів, як, наприклад, країни Північної Європи, помістили в центрі своїх біоекономічних стратегій розмістили лісове господарство. Інші країни, такі як Південна Африка, Малайзія, Таїланд, Коста-Ріка, Колумбія та Уругвай, де спостерігається велике біорізноманіття, визначають свій потенціал у розробці нових біопродуктів з новими властивостями, оцінюють внутрішню цінність ланцюжків створення вартості за допомогою використання потенціалу біорізноманіття.
У перші роки формування біоекономіки основні акценти здебільшого були зосереджені та спрямовані на збільшення доданої вартості біомаси за допомогою нових біопродуктів або біопалива, що стимулює економічний розвиток. Однак останніми роками, більше уваги приділяється вирішенню таких питань, як вплив біоекономіки на сталий розвиток, екологічні, економічні та соціальні проблеми.
Варто зазначити, що, незважаючи на різноманітність різних біоекономічних систем, які вже впроваджуються в усьому світі, найбільш спільними рисами є зростаюче розуміння нового та ефективного способу генерування, виробництва та експлуатації біологічних ресурсів, на основі принципів сталого розвитку, тобто сприяння розвитку економіки замкнутого циклу. Це конвергентне спільне розуміння та бачення біоекономіки повинно одночасно зміцнювати та гарантувати специфіку національних або регіональних стратегій біоекономіки. Найбільш важливими та актуальними елементами сучасної біоекономіки є знання, відновлюваність, сталість, замкнутий цикл, її потенціал для пом’якшення глобальних викликів, зокрема, кліматичних змін, сприяння досягненню цілей сталого розвитку.
Стратегія розвитку біоекономіки з її системною перспективою відіграє важливу роль у досягненні кліматичної нейтральності та екологічної, економічної та соціальної стійкості на рівні будь якої країни, оскільки вона охоплює всі сектори та пов’язані з ними послуги та інвестиції, які спрямовані на виробництво, використання, перероблення, розповсюдження та споживання біологічних ресурси, в т.ч екосистемні послуги. Таким чином, розвиток біоекономіки є завданням, яке потребує спільних зусиль усіх зацікавлених сторін, тобто формування соціального партнерства. Це вимагає ретельно збалансованого та відповідального компромісу між інколи протилежними пріоритетами суб’єктів, постійного діалогу між усіма залученими сторонами, політичного сприяння та, перш за все, спільної волі рухатися вперед.
Список використаних джерел
- European Commission, 5. Conference: the knowledge-based bio-economy. 2005. URL: https://cordis.europa.eu/event/id/24073-conference-the-knowledgebased-bioeconomy
- Patermann C. We do not lose out of sight that we all live on the same planet. Il Bioeconomista. 2020. URL: https://ilbioeconomista.com/2020/12/07/an-interview-with-chris-patermann-we-do-not-lose-out-of-sight-that-we-alllive-on-the-same-planet/#more-6168
- Council conclusions (14594/19) on the updated Bioeconomy Strategy. URL: https://www.pes.cor.europa.eu/sustainable-bioeconomy-europe-strengthening-connection-between-economy-society-and-environment
USDA, Overview of USDA’s BioPreferred Program. 2016. URL: https://www.usda.gov/media/press-releases/2016/02/18/fact-sheet-overview-usdas-biopreferred-program