«Зелена» економіка – один із векторів сучасного економічного розвитку, що стрімко розвивається у багатьох країнах світу. Головною причиною її виникнення є постійне зростання світового ВВП не лише через велику ефективність економіки та правильного ресурсообігу, а за рахунок витрати природних ресурсів, яких с кожним днем стає все менше і менше. «Зелена» економіка це економіка, яка забезпечить найбільш ефективне використання ресурсів, мінімізує шкідливі викиди в навколишнє середовище, паралельно забезпечуючи задоволення інтересів суспільства.
Одним з основних напрямів розвитку «зеленої» економіки є альтернативна енергія або ж «зелена» енергія.
Однією з головних переваг її є абсолютна безпечність для навколишнього середовища, що у перспективі, вирішить багато проблем, зокрема, збільшення кількості рідкісних видів тварин, зменшення захворюваності раком, збільшення тривалості життя, протистояння бідності, розвиток науки через дешеву енергію.
У 2020 році вітрова, сонячна, гідроенергетика та біоенергетика виробили понад 40% електроенергії у 27 країнах ЄС. Серед них найкращі результати показали такі країни як Швеція, Фінляндія, Данія, Польща та Іспанія. Швеція є одним із лідерів країн Європи по переходу на відновлювальну енергетику. Уряд Швеції почав активно стимулювати будівництво гідростанцій, яких сьогодні понад 2000, а також видобуток біомаси для виробництва електроенергії. На сьогодні Данія серед країн Європи є рекордсменом з виробництва вітрової енергії, ще у 2017 році вона досягла показнику в 43% від загальної енергетики, а на кінець 2020 року досягла показника в 50%. У планах до 2035 року повністю перейти на відновлювальну енергетику та ввести заборону на спалювання вугілля та нафтопродуктів на тепло і електростанціях.
В Україні загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо становить близько 63 млн тонн. Частка енергії добутої за рахунок альтернативних джерел становить сьогодні близько 3 %. Відповідно до української енергетичної стратегієї до 2030 р. частка альтернативної енергетики на загальному енергобалансі країни буде доведена до 20%. Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: вітроенергетика, сонячна енергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика (табл.1.)
Таблиця 1. Прогнозні показники розвитку використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії (НДВЄ) за основними напрямами освоєння, млн у. п. тон/рік
Напрями освоєння НВДЄ |
Рівень розвитку НВДЄ по роках |
|||
2005 р. |
2010 р. |
2020 р. |
2030 р. |
|
Позабалансові джерела енергії, всього |
13,85 |
15,96 |
18,5 |
22,2 |
У тому числі шахтний метан |
0,05 |
0,96 |
2,8 |
5,8 |
Відновлювальні джерела енергії, всього |
1,661 |
3,842 |
12,054 |
35,53 |
У тому числі: Біоенергетика |
1,3 |
2,7 |
6,3 |
9,2 |
Сонячна енергетика |
0,003 |
0,032 |
0,284 |
1,1 |
Мала гідроенергетика |
0,12 |
0,52 |
0,85 |
1,13 |
Геотермальна енергетика |
0,02 |
0,08 |
0,19 |
0,7 |
Вітроенергетика |
0,018 |
0,21 |
0,53 |
0,7 |
Енергія довкілля |
0,2 |
0,3 |
3,9 |
22,7 |
Усього |
15,51 |
19,83 |
30,55 |
57,73 |
Україна має певний потенціал розвитку зеленої енергетики. Яквидно із табл.1, очікується, що у 2030 році в Україні частка виробництва електроенергії з відновлюваних джерел становитиме близько 30% (включаючи великі гідроелектростанції). Передбачається, що в Україні до 2050 року частка електроенергії в структурі споживання енергоресурсів промисловістю становитиме 50% порівняно з майже 25% у 2019 році.
Нові технології у сфері виробництва зеленої енергії не лише дозволять зменшити використання вуглецеємних енергоносіїв, а й допоможуть оптимізувати їх використання у виробничих процесах.
Для подальшого розвитку зеленої енергетики держава повинна не лише створювати сприятливий інвестиційний клімат, але й забезпечувати доступ до енергетичних послуг та чистої енергетики для населення, своєчасно виконувати кліматичні зобов’язання та робити інвестиції у потужності , необхідні для виробництва зеленої енергії.