РОЗВИТОК ЗЕЛЕНОЇ ЕНЕРГЕТИКИ В УКРАЇНІ

  • Віра Бутенко
  • Біоекономіка
  • 18.11.22

«Зелена» економіка – один із векторів сучасного економічного розвитку, що стрімко розвивається у багатьох країнах світу. Головною причиною її виникнення є постійне зростання світового ВВП не лише через велику ефективність економіки та правильного ресурсообігу, а за рахунок витрати природних ресурсів, яких с кожним днем стає все менше і менше. «Зелена» економіка це економіка, яка забезпечить найбільш ефективне використання ресурсів, мінімізує шкідливі викиди в навколишнє середовище, паралельно забезпечуючи задоволення інтересів суспільства.

Одним з основних напрямів розвитку «зеленої» економіки є альтернативна енергія або ж «зелена» енергія.

 Однією з головних переваг її є абсолютна безпечність для навколишнього середовища, що у перспективі, вирішить багато проблем, зокрема, збільшення кількості рідкісних видів тварин, зменшення захворюваності раком, збільшення тривалості життя, протистояння бідності, розвиток науки через дешеву енергію.

У 2020 році вітрова, сонячна, гідроенергетика та біоенергетика виробили понад 40% електроенергії у 27 країнах ЄС. Серед них найкращі результати показали такі країни як Швеція, Фінляндія, Данія, Польща та Іспанія. Швеція є одним із лідерів країн Європи по переходу на відновлювальну енергетику. Уряд Швеції почав активно стимулювати будівництво гідростанцій, яких сьогодні понад 2000, а також видобуток біомаси для виробництва електроенергії. На сьогодні Данія серед країн Європи є рекордсменом з виробництва вітрової енергії, ще у 2017 році вона досягла показнику в 43% від загальної енергетики, а на кінець 2020 року досягла показника в 50%. У планах до 2035 року повністю перейти на відновлювальну енергетику та ввести заборону на спалювання вугілля та нафтопродуктів на тепло і електростанціях.

В Україні загальний річний технічно досяжний енергетичний потенціал альтернативних джерел енергії в перерахунку на умовне паливо становить близько 63 млн тонн. Частка енергії добутої за рахунок альтернативних джерел становить сьогодні близько 3 %. Відповідно до української енергетичної стратегієї до 2030 р. частка альтернативної енергетики на загальному енергобалансі країни буде доведена до 20%. Основними та найбільш ефективними напрямами відновлюваної енергетики в Україні є: вітроенергетика, сонячна енергетика, біоенергетика, гідроенергетика, геотермальна енергетика (табл.1.)

Таблиця 1. Прогнозні показники розвитку використання нетрадиційних та відновлювальних джерел енергії (НДВЄ) за основними напрямами освоєння, млн у. п. тон/рік

Напрями освоєння НВДЄ

Рівень розвитку НВДЄ по роках

2005 р.

2010 р.

2020 р.

2030 р.

Позабалансові джерела енергії, всього

13,85

15,96

18,5

22,2

У тому числі шахтний метан

0,05

0,96

2,8

5,8

Відновлювальні джерела енергії, всього

1,661

3,842

12,054

35,53

У тому числі:

Біоенергетика

1,3

2,7

6,3

9,2

Сонячна енергетика

0,003

0,032

0,284

1,1

Мала гідроенергетика

0,12

0,52

0,85

1,13

Геотермальна енергетика

0,02

0,08

0,19

0,7

Вітроенергетика

0,018

0,21

0,53

0,7

Енергія довкілля

0,2

0,3

3,9

22,7

Усього

15,51

19,83

30,55

57,73

 

Україна має певний потенціал розвитку зеленої енергетики. Яквидно із  табл.1, очікується, що у 2030 році в Україні частка виробництва електроенергії з відновлюваних джерел становитиме близько 30% (включаючи великі гідроелектростанції). Передбачається, що в Україні до 2050 року частка електроенергії в структурі споживання енергоресурсів промисловістю становитиме 50% порівняно з майже 25% у 2019 році.

Нові технології у сфері виробництва зеленої енергії не лише дозволять зменшити використання вуглецеємних енергоносіїв, а й допоможуть оптимізувати їх використання у виробничих процесах.

Для подальшого розвитку зеленої енергетики держава повинна не лише створювати сприятливий інвестиційний клімат, але й забезпечувати доступ до енергетичних послуг та чистої енергетики для населення, своєчасно виконувати кліматичні зобов’язання та робити інвестиції у потужності , необхідні для виробництва зеленої енергії.