Мастит у корів
О.А. Вальчук, С.С. Деркач кандидати ветеринарних наук,
Національний університет біоресурсів і природокористування України (м. Київ)
Однією з найсерйозніших проблем в молочному скотарстві є захворювання корів на мастит. Незважаючи на те, що даній патології приділяється колосальна увага вчених, лікарів-практиків та виробників ветеринарних препаратів – проблема маститу не просто залишається, а актуальність її лише зростає. Не секрет, що коли стосується маститу, то ми зазвичай не лише все знаємо, але і все вміємо, а чому нічого, або майже нічого не виходить не розуміємо?
На сьогоднішній день більшість молочних ферм проводять виробничо-господарську діяльність на базі малоефективних фізично та морально застарілих технологій. Багато технологічних операцій виконується вручну, а рівень автоматизації та механізації виробничих процесів сягає лише біля 50 %. Це негативно відбивається на ефективності виробництва та суттєво знижує якість продукції. Лише 2–3 % господарств України мають можливість вкладати кошти і, тим самим, розвивати виробництво з використанням сучасних технологій, ефективність яких доведена світовим досвідом [6]. Саме високотехнологічні господарства, в переважній більшості на сьогодні продукують молоко яке відповідає європейським показникам якості та безпеки. А маститу у цих господарствах приділяють особливу увагу та тримають “під контролем”. Але вислів “під контролем” не вказує на те, що маститу в даному господарстві немає, а це свідчить лише про те, що його прояви зведені до мінімуму.
Успіх у боротьбі з маститом та мінімалізація його прояву можлива лише за умов комплексного підходу, та чіткого розуміння проблеми не тільки фахівцями ветеринарної медицини, а й усіма спеціалістами тваринницької галузі, починаючи від операторів машинного доїння, технічних працівників, зооінженерних фахівців і надзвичайно особливо важливої ролі керівництва. Оскільки, інколи недостатньо оцінена ситуація, чи не виділення декількох тисяч гривень на профілактичні заходи повертаються десятками, а то й сотнями тисяч гривень збитку (за рахунок втрати молочної продуктивності корів, зниження сортності молока, бракування молока від хворих корів, поширення захворювання у стаді та витрат на лікування).
Про значення проблеми маститу говорять економічні збитки яких зазнають не тільки фермерські господарства України, а і далеко за її межами. Зокрема лише від зниження молочної продуктивності в США обраховано збитків на 2 мільярди доларів [14], або 140–300 доларів на корову [10], а за іншими даними втрати від субклінічного маститу складали від 354 до 1022 USD на корову впродовж року [9]. Загальні збитки від маститу у Великобританії становили 100–120 млн. фунтів, і з них переважно це були збитки від субклінічного маститу [11]. Економічний аналіз показує, що причиною 70 % збитків, спричинених запаленням вим’я – є втрата продуктивності [12].
Запальні процеси, котрі не діагностуються та не лікуються, стають джерелом контамінації доїльного обладнання (і, як результат, сприяють поширенню захворювання серед поголів’я), тривалої втрати функції однієї частки або цілого вим’я із завчасним бракування корів з цінним генетичним потенціалом, що є причиною значних економічних збитків. Дослідження голландських вчених вказують на те, що фермери бракують в середньому одну з трьох корів і мастит як причина вибракування стоїть на першому місці.
Для виникнення запалення молочної залози необхідно наявність певних факторів і відповідних умов, які схематично можна розділити на три групи:
- фактори, які викликають мастит (механічні, фізичні, хімічні та біологічні фактори, причому останні /мікроорганізми/ належить найбільша частка – до 85 % усіх випадків маститу /інфекція або викликає, або ускладнює мастит/ [8, 16, 15, 13]);
- фактори, які провокують виникнення маститу (висока продуктивність, спадкова схильність, нерівномірний розвиток часток, тугодійність, лакторея, вроджені вади розвитку вим’я тощо);
- фактори, що сприяють розвитку маститу і забезпечують оптимальні умови для реалізації запалення молочної залози (самі різноманітні: порушення або відсутність гігієни утримання та доїння, порушення технології доїння, а також незбалансована годівля та відсутність моціону тощо).
Корови з різним рівнем продуктивності по різному реагують на вплив умов зовнішнього середовища. Так наприклад високопродуктивні тварини, які утримуються в умовах великих комплексів на обмеженому просторі та отримуючи попередньо підготовлені корми, з механічною системою доїння та штучним осіменінням не можуть самостійно у природний спосіб відкоригувати можливі недоліки у годівлі. Звідси і будь-які недоліки в технологічній системі (годівлі, утриманні, догляді та експлуатації) призводять до порушення гомеостазу організму тварини, котрі проявляють себе у вигляді різних хвороб, серед яких особливе місце займає запалення молочної залози.
Значну роль у розвитку патологічного процесу відіграє природна резистентність молочної залози (місцева) та й організму в цілому, що підтверджується зміною морфологічних, біохімічних та імунологічних показників крові корів [8, 7, 5, 4, 3]. У здоровій молочній залозі існує зазвичай стан рівноваги між мікроорганізмами і тканиною залози. Цю рівновагу забезпечують гуморальні та клітинні фактори захисту, які проявляються бактерицидними і бактеріостатичними властивостями молока та слизової оболонки дійкового каналу та цистерни.
Основними факторами, котрі сприяють порушенню цієї рівноваги, як вже зазначалось неповноцінна годівля, невідповідні зоогігієнічні умови мікроклімату приміщень, порушення правил машинного доїння і вади вим’я з погляду на його придатність до машинного доїння.
Найбільший вплив на рівень молочної продуктивності корів має годівля, оскільки за незбалансованої і недостатньої годівлі надої у корів можуть знижуватися на 25–50 %. За недостатньої годівлі знижується також вміст жиру та білка в молоці [6].
Діагностика клінічних форм маститу в лактаційний період базується на виявленні симптомів характерних для запального процесу, котрі помітні ззовні (запальний набряк, гіперемія, болючість, підвищення місцевої температури та втрата функції уражених тканин, яка чітко прослідковується за зміною секрету молочної залози). Провідну роль у виявлені корів, які підозрюються у захворюванні на мастит повинні відігравати оператори машинного доїння, котрі негайно повідомляють ветеринарних спеціалістів про тварин із зміненим секретом вим’я.
Встановлення діагнозу на субклінічний мастит базується на даних лабораторних дослідженьцистернального (до доїння) або паренхімного (після доїння) молока. Переважна більшість з них ґрунтується на визначенні рН молока, підвищеного вмісту соматичних клітин, електропровідності секрету молочної залози і належать до швидких маститних тестів (ШМТ) [17, 2, 1].
У боротьбі з маститом вирізняють такі методи елімінації:
1. Самостійне /спонтанне/ виліковування, можливе у 5-20 % корів хворих на мастит(зазвичай це стосується свіжого запалення /підгостра форма, слабко виражені клінічні ознаки/, інколи це стосується хронічно хворих часток /згасання запального процесу, підвищення імунологічної реактивності організму/).
2. Лікування під час лактації.
3. Лікування під час сухостійного періоду.
4. Бракування хронічно хворих тварин.
Стратегія лікування маститу заключається, по-перше – в оперативній роботі персоналу (оператори машинного доїння, скотарі). По-друге – лікування повинно проводитися негайно, з використанням найефективніших препаратів, спрямованих як на пригнічення запального процесу, так і на знищення патогенної мікрофлори. По-третье – терапевтичні заходи повинні бути адекватними ступеню розвитку патології та особливостям клінічного прояву.
Максимально ефективним є лікування корів в період сухостою, коли вим’я фізіологічно не функціонує як молокотворний орган, пролонгованими антимікробними препаратами широкого спектру дії, що одночасно є і потужним профілактичним заходом у поширенні маститу серед лактуючих корів.
Мета лікування лактуючих корів хворих на мастит передбачає:
- усунення етіологічного чинника (механічні, фізичні, хімічні, біологічні);
- відновлення нормальної секреції молока (усунення ознак запалення, зниження кількості соматичних клітин, відновлення рН секрету /6,3-6,9/);
- відновлення органолептичних показників молока;
- економічний зиск (елімінація процесу та недопущення його поширення у стаді, попередження економічного збитку).
Лікування маститу слід розпочинати відразу після встановлення діагнозу і якомога раніше від початку розвитку патологічного процесу. В іншому випадку виздоровлення корови може затягнутися. Це звичайно в ідеальному варіанті. Цілком очевидно, що зазвичай досить важко, а то і зовсім неможливо відстежити патологію так оперативно. І хоча мастит не загрожує життю тварини, загроза втрати продуктивності з подальшим вибраковуванням цілком реальна.
Схеми лікування і використовувані препарати можуть бути різними, головне щоб при лікуванні лікар переслідував вищевикладені цілі та забезпечив виконання організаційно-господарських, терапевтичних та профілактичних заходів.
Організаційно-господарські передбачають: ізоляцію хворої тварини; корекцію раціону (обмеження соковитих кормів та оптимізація водопою); переведення на ручне доїння, чи доїння у окремі переносні відра з метою недопущення попадання у збірне молоко секрету вим’я корів хворих на мастит; часте здоювання секрету (особливо у корів з гострим перебігом захворюваня).
Терапевтичні заходи мають бути комплексними, адекватними розвитку патології та залежно від особливостей клінічного прояву процесу передбачають застосування:
- препаратів етіотропної дії (інтрацистернальне, підшкірне, внутрішньовенне, внутрішньомязове введення протимікробних препаратів /слід враховувати, що ефективність лікування з проведення антибіотикограми дає результат до 90 %, без – 50-60 %.);
- препаратів патогенетичної дії (використання лікарських засобів, котрі впливають на регуляторно-трофічну функції нервової системи зумовлюючи сприятливі зміни в перебігу запального процесу новокаїнова, тканинна терапія, деякі види фізіотерапії);
- імунотропних препаратів (включають три основні групи: імуномодулятори /відновлюють порушені функції імунної системи/, імуностимулятори /посилюють функцію імунної системи/ і імунодепресанти /пригнічують імунну відповідь/);
- загальнотонізуючих засобів (внутрішньовенні введення глюкози, кальцію хлориду, кофеїну тощо);
- кортикостероїдів чи не стероїдних протизапальних лікарських засобів /НПЗЛЗ/ (похідні кетопрофену) - сприяють згасанню набряку, болючості, нівелюють запальні процеси.
- міотропних гормональних препаратів (для повнішого видалення секрету з ураженої частки перед її здоюванням корові вводять окситоцин, пітуїтрин, гіфотоцин тощо);
- при утрудненні здоювання через скупчення у молочній цистерні згустків та пластівців казеїну в її порожнину доцільно вводити 50–60 мл 2 %-го розчину натрію гідрокарбонату (підігрітого до 25–30 ºС, і після легко масажують вим’я через 20–25 хвилин здоюють).
Слід зауважити, що лікування важких форм маститів одними внутрішньовимянним ін’єкціями є безглуздим, оскільки це призводить тільки до подовження терміну лікування, бракування значно більшої кількості молока, втрати продуктивності при наступній лактації, а то і зовсім до втрати частки чи бракування корови.
Узагальнюючи й підсумовуючи вищевикладене хотілося б звернути увагу на моментах які з мінімальними затратами забезпечують максимальний ефект в оптимізації процесу виробництва безпечного молока високої якості, профілактиці захворювань молочної залози та мінімалізації прояву маститу серед корів. А саме:
- формування стада з корів, що відповідають вимогам машинного доїння і стійких до маститу;
- створення для корів умов для біологічно повноцінного існування, які передбачають збалансовану годівлю, оптимальний мікроклімат приміщень, належні ветеринарно-зоотехнічні і санітарно-гігієнічні умови утримання та експлуатації тварин, запобігання стрес-факторів;
- високий рівень гігієни приміщень (чистота /не просто чисто, а дуже чисто/ та регулярні дезінфекції);
- дисципліна і професіоналізм операторів машинного доїння;
- якість доїльного обладнання – стан дійкової гуми, частота пульсації і рівень вакууму повинні відповідати нормам;
- систематичний контроль якості дезінфекції і промивки молочного обладнання /за чистотою і бакобсіменінням/;
- обробка дійок вим’я до доїння з використанням необхідних гігієнічних засобів та індивідуальних серветок;
- обробка дійок після доїння спеціальними плівкоутворюючими засобами;
- систематичне дослідження лактуючого поголів’я на субклінічний мастит;
- відстеження новий випадків прояву клінічного маститу і негайне його лікування;
- введення системи одномоментного запуску та консервації вим’я.
Звичайно, що неможливо передбачити рекомендації на всі випадки життя, але кожен з нас на свій розсуд надаючи переваги тим чи іншим шляхам та методам подолання проблеми маститу серед корів, повинен враховувати накопичений не лише власний досвід, а й напрацювання колег лікарів-практиків.
Список використаної літератури у авторів.