.jpg)
Облік факторингових операцій
Суть факторингової операції полягає в тому, що підприємство отримує гроші від іншої особи (фактора) за відповідну плату та уступає їй право грошової вимоги до боржника. Факторинг не є аналогом кредиту. Для клієнта він є вигідним засобом надання кредитних послуг, оскільки знижується ризик під час здійснення розрахунків, підвищується платоспроможність та ліквідність активів, а для банку розширюється клієнтська база, збільшується прибуток.
Підприємство з банком чи іншою фінансовою установою, яка займається факторингом, має укласти генеральний договір. Для цього подаються такі документи: фінансова звітність за декілька звітних періодів, оборотно-сальдові відомості за рахунками 31 «Рахунки в банках» (для аналізу стану грошових розрахунків), 36 «Розрахунки з покупцями та замовниками», 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками»; розшифровки заборгованостей дебіторів, які переводяться на факторингове обслуговування; договори купівлі-продажу, видаткові накладні та інші документи щодо дебіторів; установчі та реєстраційні документи). План рахунків бухгалтерського обліку не містить спеціальних рахунків для обліку таких операцій, а отже схему обліку факторингових операцій можна реалізовувати по-різному.