ЗЕМЕЛЬНИЙ РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

  • Стефанія Мосіюк
  • Економіка
  • 30.11.17

 

ЗЕМЕЛЬНИЙ РЕСУРСНИЙ ПОТЕНЦІАЛ АГРАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

 

С.І. Мосіюк, І.П.Мосіюк, кандидати економічних наук, доценти

 

   В Україні  аграрний сектор має  найкращий ресурсний потенціал. Це є важливою складовою  її економіки. Досягнення максимальних показників ефективності аграрного виробництва можливе лише при умові раціонального використання матеріальних, природних і фінансових ресурсів, пізнання законів їх формування та відтворення. В залежності від структури названих складових виробництва воно поділяється на велику кількість видів людської діяльності і визначає її спеціалізацію. Аграрна сфера матеріального виробництва характеризується тим, що в ній переважна більшість виробничих ресурсів носить природний характер. Це земля, її родючість, корисна та шкідлива фауна і флора, комплекс агрокліматичних факторів тощо. Еволюційно вони створили екосистему з ідеально відпрацьованим механізмом їх балансування та природного автомоніторингу.

Людині, щоб ефективно працювати в цій системі, необхідно вивчити ті об’єктивно існуючі причинно-наслідкові взаємозв’язки, які склалися між окремими її складовими з тим, щоб високоефективно і нешкідливо для навколишнього середовища їх використовувати. На це повинна спрямовуватися уся виробнича, інтелектуальна, технологічна, соціальна і політична діяльність людського суспільства.

Цілеспрямована діяльність людини в напрямку удосконалення способів використання природних ресурсів, придатних для досягнення поставленої мети, формує поняття виробничої діяльності.

Аграрне виробництво – складний, багатоплановий процес, який охоплює цілий комплекс космічних, біологічних, фізико-хімічних, технологічних та організаційно-економічних його аспектів. Складність визначається, з одного боку, біологічним характером об’єктів аграрного виробництва, а з іншого – природним походженням значної кількості виробничих ресурсів, які використовуються при його організації. Земля, як головний засіб виробництва в сільському господарстві є результатом багатовікового еволюційного грунтоутворюючого процесу. Вона просторово обмежена і не може бути збільшена за волею суб’єкта господарювання.

Процес аграрного виробництва передбачає також участь в ньому таких важливих кліматичних факторів як атмосферні опади, температура, сонячне світло, наявність над орнм шаром грунту  азоту, вуглецю, кисню та великої кількості інших елементів. Між об’єктами сільськогосподарського виробництва та навколишнім середовищем відбувається постійний обмін речовин. Економічна сутність об’єктів, факторів та умов сільськогосподарського виробництва розкривають роль та значення окремих ресурсів, які в ньому використовуються. Земля не є  продуктом людської праці – вона виникла і існує без будь-якого втручання з боку людини. Під впливом людини у верхньому шарі землі (грунті) бути створені умови для вирощування сільськогосподарських культур і вона починає функціонувати як предмет і засіб праці. Отже, сам процес аграрного виробництва передбачає як вивчення і використання природних її властивостей, так і створення нових шляхом прикладання до землі праці і коштів.

В умовах зростання обсягів виробництва сільськогосподарської продукції і підвищенні її товарності не можна розраховувати лише на збільшення темпів мобілізації поживних речових грунту. В землеробстві як і в інших галузях природознавства повинен зберігатися раціональний обмін речовин між людиною і природою. Хоч потенціальна родючість грунту і є значною, та все ж вона не безмежна і при неправильному використанні, тобто незбереженні відповідності між виносом і надходженням поживних речовин земля виснажується і відновлення її родючості стає надто важкою або зовсім неможливою справою.

.Вище зазначена особливість землі лежить в основі утворення диференціальної ренти і рентних відносин в сільському господарстві. Дослідження тенденцій зміни продуктивності земель Полісся України від диференціації кліматичних та організаційних факторів показали, що між її показниками та природно-кліматичними факторами існує тісний взаємозв’язок. Характер впливу на продуктивність землі визначається його економічною сутністю. Вона полягає в створенні на виробництві більш, або менш сприятливих умов для сільськогосподарських об'єктів. Проте матеріально не пов’язана з внутрішніми механізмами формування урожаю. Тому характер дії кліматичного фактору на кінцевий результат виражається переважно лінійними залежностями. Іншими словами між урожайністю та комплексом кліматичних і організаційно-економічних умов, які складаються, існує пропорційний зв’язок [1] і має вид нормативів.

Наші дослідження, а також дані літературних джерел [2] свідчать про те, що в залежності від кліматичних умов можлива  диференціація зміни урожаю сільськогосподарських культур може коливатись в межах 50 відсотків.

Кількісні параметри можливої зміни урожаю сільськогосподарських культур Полісся України, який формується за рахунок природної родючості грунту, накладає свій відбиток на абсолютні показники формування диференціальної ренти І та її модифікацій. При відсутності штучного їх регулювання вона є своєрідними межами можливого економічного ризику в землеробстві.

 

Література

1.Мосиюк Ф.Е., Збарский К.З.  Програмирование урожая сельськохозяйственных культур /Методические рекомендации.-К.: УСХА, 1986.-42с.

2. Мосіюк П.О., Сеньків С.І. та інші. Управління аграрними виробничми ресурсами /Теоретичний та методичний аспект/.- К.: ТОВ “Міжнар.фін.агенція”, 1996.-45с.

3. Відтворення та ефективне використання ресурсного потенціалу АПК /теоретичні і практичні аспекти/. Відп. ред. В.М.Трегобчук.- К.: Інст.економіки НАН України, 2003.-259с.