3.1 Способи розмноження винограду.
3.2 Розмноження чубуками.
3.3 Висаджування чубуків у шкілку і вирощування саджанців.
3.4 Викопування саджанців із шкілки, їх сортування, зберігання та транспортування.
3.1 Способи розмноження винограду.
Виноград розмножують насінням і вегетативно. Насінням розмножують у селекції для виведення новихсортів і для розмноження диких форм, які використовують як підщепи.
Вегетативно розмножують чубуками, висадками і щепленням. Розмноження винограду чубукаминайпоширеніше у виробничій практиці для вирощування кореневласних саджанців. При цьомувикористовують зелені та здерев'янілі пагони. Для укорінення відбирають чубуки, які мають від одного ічотирьох і більше вузлів різної довжини (одновічкові - 2-4см, 4-6 - вічкові -40-70см). При спеціальнійпідготовці та високому рівні агротехніки приживлюваність чубуків становить 80-85%.
Розмноження відсадками засновано на здатності окремої лози або частки виноградного куща доокорінення без їх відділення від материнської рослини.
У сучасному виноградарстві застосовують слідуючи види відсадок: вистиглим однорічним пагонам (лозою), зеленим пагонам, горизонтальної (відсадкою, кущем).
1. Вистиглим однорічним пагоном: в основі материнського куща роблять канаву глибиною 45-50см до місця, де повинні бути новий кущ. Відібрано для укладання лозу пригинають до дна канавки і виводять на поверхню в необхідному місці. Над поверхнею залишають 2-3 вічка, після цього канавку засипають. Всі вічки від основи і до Уг глибини канавки ошмигують на початку їх розпускання. Кращім строком для виконання цієї операції є осінь, після листопада. Нову рослину виділяють від материнської ні зразу, а поступово, краще на третій рік.
2. Відсадку зеленим пагоном застосовують тоді, коли хочуть отримати нову рослину на рік раніше, тобто не чекають, доки лоза одеревеніє. Цю роботу виконують в липні такій же послідовності, як і вистиглой лозой. При прикопуванні всі листя, пасинки, пагони і суцвіття на лозі, яка буде знаходитись під землею видаляють.
3. При розмноженні винограду китайськими відсадками пагін здерев'янілий або зелений, укладають горизонтально в землю на глибині 10-15 см (без виведення верхівки його на поверхню) з метою укорінення і розвитку надземної частини. Восени відсадки розділяють на окремі укоріненні саджанці. Відсадки застосовують для ремонту виноградників, вирощування обмеженої кількості садивного матеріалу особливо для видів, які важко укоріняються.
Розмноження винограду щепленням – є з'єднання двох або декількох чубуків-прищепи і прищепи. Підщепа і прищепа зростаються в результаті утворення раневої тканини - калюсу, який виникає в місцях з'єднання компонентів. Розмноження щепленням застосовують у випадках, коли виноград вирощують на філоксеростійких, морозостійких та самостійних підщепах.
2.2 Розмноження чубуками.
Чубуками називають відділенні від куща частини лози або земного пагона, який несе на себе як мінімум вузол або одну комплексну, пасинкову
бруньку. Розмноження чубуком застосовано на їх здатності регенерувати кореневу систему і створювати нову рослини з точки росту, яке закладена у вічки або пасинкової бруньки.
В практиці промислового і присадибного виноградарства при отриманні власно кореневих найбільш розповсюдженим є використання задерев'янілих чубуків. До масового пошкодження виноградників филоксерою цей спосіб розмноження був основним.
Основні вимоги до якості одеревенілих чубуків.
- Вміст вологи не менше 49% від сирої маси;
- Наявність живих центральних бруньок у вічках не менше 90%;
- Достовірність сорту;
Чубуки повинні бути добре визрілими:
А) колір кори рівномірний, яскравий, більш інтенсивний на вузлах;
Б) чубук твердий, але при згинанні не ламається, і потріскує;
В) серцевина займає не більше 1/і діаметра чубука і має однаковий розвиток з усіх боків чубука;
Г) вміст загальних вуглеводів в чубуках не менше 12-13% від сухої маси.
Заготівка чубуків, і закладаіюзміх на зимове зберіганшуліідготовка для вирощування кореневласних саджанців.
Заготовляють чубуки на виноградниках восени або навесні з обов'язковою попередньою апробацією кущів. Зрізану лозу звільняють від пасинків та нестандартну частину пагонів, що менше 5,5мм (для кореневласних саджанців) і більше 13мм за верхнім діаметром. Після цього лозу розрізають на чубуки завдовжки 50-100см, які зв'язують у пучки по 100-200шт. на кожен пучок навішують етикетку з назвою сорту.
Після заготівки чубуків восени їх укладають на тривале зимове зберігання. Технологія зберігання чубуків включає такі заходи і операції:
1. Зберігають пучки чубуків в холодильниках, спеціальних сховищах, траншеях чи пристосованих для зберігання підвалах при температурі 0...+4°С та відносній вологості повітря 80%. Головне при зберіганні не допустити втрати пластичних речовин.
2. Пучки укладають у сховищі в горизонтальному положенні штабелями
заввишки 1,5-2п0м на попередньо насипаний шаром 10-12см вологий пісок. Перед цим пучки попередньо вимочують 5-6 годин у 0,5%-ному розчині хінозолу та підсушують з поверхні.
3. Зверху штабель пучків укривають тирсою або піском шаром до 20см,
після чого укривають поліетиленовою плівкою, яку 2-3 рази під час
зберігання знімають на 1-2 доби для провітрювання штабелів.
Після зимового зберігання чубуки винограду, які придатні для садіння, підлягають передсадивної підготовці.
Спочатку проводиться вимочування чубуків у воді з метою відновлення їх оптимальної вологості. Проводиться вона в природних водоймах, басейнах, бочках тощо. З цією метою пучки чубуків занурюють у воду з температурою 15-16°С на2-3 доби.
Після цього лозу нарізають на чубуки довжиною 40-50см (потрібної для садіння) з одночасним відновленням верхніх та нижніх зрізів. При цьому нижній зріз роблять на відстані 0,5-1,0см нижче вузла, а верхній зріз на 1,5-2,0 см вище верхнього вузла. Ріжуча частина повинна бути звернена до вузла. Для кращого окорінення на нижній частині чубука роблять борознування, тобто подряпини інструментом.
Для прискорення закладання кореневих зачатків на п'ятках чубуків і значного поліпшення утворення коренів при посадці їх в щілку на постійне місце, проводять кільчування, перед яким видаляють вічка з нижніх вузлів чубуків. Кільчування полягає в дії на морфологічно нижні кущі чубуків підвищеною температурою (23-25 0С) в той же час, для уникнення набрякання бруньок і росту пагонів верхні частини чубуків знаходяться в умовах пониженої температури (12-140С). Цей прийом проводиться за 2-3 тижні до висаджування чубуків у шкілку. Технологічно це проводять так: після вимочування, борознування і видалення вічок пучків чубуків встановлюють на бетонну підлогу нижніми кінцями в гору на шар вологій тирси 4-5см. Зверху засипають вологою тирсою шаром 3-4см і накривають поліетиленовою плівкою. На плівка кладуть килимки з дротом, що нагріваються, і насипають ще шар вологої тирси на 3-4см. Зверху на тирсу встановлюють другий ярус чубуків п, ятками в низ. Весь ярус укривають вологою тирсою і вмикають електрообігрівач. Через 16-20 днів на п'ятках чубуків утворюється покриви калюсу і кореневі горбочки, а вічка у верхній частині не пробуджуються.
