
За матеріалами спільноти "Дбайливе фермерство по-європейськи"
Останнім часом в Україні активно говорять про вуглецеве фермерство — технології, що допомагають накопичувати вуглець у ґрунтах і зменшувати викиди парникових газів. Але поки що на практиці часто відбувається протилежне — ми “видобуваємо” вуглець із ґрунту, виснажуючи його природні запаси.
Українські ґрунти поступово втрачають гумус — основу органічної речовини, від якої залежить родючість, водоутримання та стійкість до ерозії. Протягом останніх десятиліть ми приділяли головну увагу азоту, але забули про вуглець. Коли рослини виносять з полів урожай, а вуглець не повертається у ґрунт, він просто зникає — разом із потенціалом родючості.

Основа вуглецевого фермерства — гуміфікація, процес утворення стійких органічних сполук. Для цього важливе правильне співвідношення вуглецю до азоту (C:N). Якщо вуглецю замало — мікроорганізми “з’їдають” органічну речовину ґрунту. Якщо забагато — розклад органіки сповільнюється. Оптимальним для ґрунтової мікрофлори є C:N ≈ 24:1.

Як же повернути вуглець у землю?
Ось кілька перевірених рішень, які працюють у вуглецевому фермерстві:




Для довідки: при надлишку мінерального азоту (C:N < 20:1) мікроорганізми прискорюють мінералізацію органічної речовини — тобто, ми знову “спалюємо” вуглець із ґрунту.
Тому вуглецеві технології — це не лише про сертифікати чи кредити, а про відновлення балансу життя у землі. Про фермерство, яке не виснажує, а відроджує.
Український ґрунт — наш головний “банк” вуглецю. Якщо навчимось не видобувати його, а вкладати назад — отримаємо і родючість, і кліматичну стабільність.
Якщо хочете детальніше розібратися у темі - завантажуйте посібник: https://gto.dixigroup.org/assets/images/files/gto-agriculture-sectoral-study-2025.pdf