Концепція суттєвості при аудиті фінансової звітності
Метою аудиту фінансової звітності є забезпечення  довіри користувачів до фінансової звітності.

Метою аудиту фінансової звітності є забезпечення  довіри користувачів до фінансової звітності. Це досягається через висловлення аудитором думки про те, чи складена фінансова звітність у всіх суттєвих аспектах відповідно до застосовуваної концептуальної основи фінансового звітування.

За національними та міжнародними обліковими стандартами суттєвою є інформація, відсутність якої може вплинути на рішення користувачів фінансової звітності. При аудиті фінансової звітності – це загальний показник, який може застосовуватись стосовно залишків на рахунках, класів операцій як гранично можливий розмір помилки. У практиці та теорії аудиту широко вживаним є термін «допустима помилка»,  «гранично допустимий розмір помилки (помилок)».

Рівень (межі, пороги) суттєвості встановлюються за базовими показниками фінансової звітності, щодо якої необхідно висловити думку про достовірність в усіх її суттєвих аспектах. У загальних випадках рівень суттєвості розраховується як добуток базового показника фінансової звітності й орієнтовного критерію суттєвості. Встановити чіткі й однозначні критерії суттєвості досить складно. В Україні велика частка аудиторських компаній, зазвичай, практикують встановлення рівня суттєвості у відсотках від елементів фінансової звітності (активи, зобов’язання, виручка, прибуток до оподаткування, тощо), наприклад 3% від загального розміру активів компанії, 10% від прибутку до оподаткування тощо. Найбільш доцільною є практика встановлення так званих «інтервальних відсотків», адже, наприклад, встановивши рівень суттєвості у інтервалі 5-10%, відхилення у розмірі до 5% помилки є несуттєвими у всіх аспектах, понад 10 % – суттєвими. Для комерційних організацій при визначенні рівня суттєвості встановлюють значення критеріїв до показників: прибуток до оподаткування; виручка від продажів; капітал і резерви; сума активів, тощо.

Аудитор застосовує суттєвість з метою: оцінки сукупності всіх викривлень від рівня рахунків до рівня фінансової звітності; визначення необхідності проведення додаткових аудиторських процедур (у випадку, якщо сукупні викривлення наближаються до величини загальної або специфічної суттєвості): прийняття рішення щодо необхідності повторного огляду статей з найбільшими викривленнями; висловлення судження про характер і ступінь важливості виявлених викривлень, а також їх розмір; прийняття рішення, чи слід модифікувати думку в аудиторському звіті через наявність невиправлених викривлень.

опубліковано: 2021-12-07 21:30:24