Соціо-економіко-екологічний розвиток сільських населених пунктів
УДК 332.122 (1-77).003.12
Михайловський Олександр
слухач магістратури
“Національний університет біоресурсів і природокористування України”
Соціо-економіко-екологічний розвиток сільських населених пунктів України
На сучасному етапі розвитку цивілізації найважливішою проблемою є реалізація стратегії стійкого розвитку, яка була проголошена на Всесвітній конференції ООН у Ріо-де-Жанейро у 1992 році. У рішеннях конференції „Порядок денний на ХХІ сторіччя” стійким розвитком називають розвиток людства, за якого задоволення потреб нинішніх поколінь відбувається без шкоди для наступних поколінь. Підсумки Всесвітньої конференції в Йоханезбурзі (2002 р.) дали змогу зробити висновок, що людство незначно прогресувало в окресленому напрямі.
Для сільських територій України є актуальною проблема підвищення добробуту населення, що може бути вирішена за рахунок впровадження основних положень концепції сталого розвитку. Теоретичні основи сталого розвитку суспільства у своїх працях досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні науковці, зокрема: М. О. Клименко, Б. М. Данилишин, С. І. Дорогунцов, В. С. Міщенко, Л. Б. Шостак, В. Я. Шевчук, З. В. Герасимчук, В. П. Прадун, Л. Г. Мельник, Н. В. Гребенюк, В. М. Трегобчук та ін.
Питання розвитку агросфери районів та сільських населених пунктів (СНП), закономірностей їхніх змін та визначення їхньої ролі у збалансованому розвитку країн залишаються відкритими.
У доповіді про сучасний стан виконання країнами-учасниками плану сталого розвитку «Глобальна екологічна перспектива», який був підготовленій організацією ЮНЕП, констатується, що досягнуті успіхи є помірними, а темпи та масштаби згубних для біосфери процесів не вдалося зменшити, і вони набули великих обсягів. Відбувається стрімке наростання глобальної екологічної кризи, і, таким чином, безпека життєдіяльності суспільства в цілому та національна безпека окремих країн зазнають щодалі більших загроз. За прогнозами ООН, негативні екологічні фактори можуть стати в наступному десятиріччі причиною зростання на 30-50 % світових цін.
В Україні на сьогодні не затверджена стратегія стійкого розвитку тому наш природно-ресурсний потенціал не використовується оптимально. У багатьох регіонах країни порушені природні основи соціо-економічного розвитку, екологічні умови життєдіяльності людини та стан її здоров’я погіршуються з кожним роком.
У зв’язку з цими факторами, постає важливим і актуальним застосування системного аналізу для оцінки стану процесів змін агросфери СНП як основи для обґрунтування пріоритетів і рекомендацій щодо збалансованого та стійкого розвитку.
Для забезпечення об’єктивної оцінки розвитку регіонів й, зокрема, сільських територій, використовують методологію індексного підходу, який базується на тому, що індексом є відносний показник, що характеризує зміну системного явища у зв’язку із іншими явищами і оснований на показниках (за базові вибирають систему індикаторів) динаміки параметрів системи.
Індикаторами сталого розвитку є показники, які дозволяють судити про стан або зміни економічної, соціальної або екологічної складової геосистеми. Основною метою введення індексів є оцінка ситуації або події, для прогнозу розвитку ситуації, що склалася, і розробки її вирішення. Зазвичай агреговані показники у оцінці сталого розвитку поділяються на групи, що характеризують соціально-економічні, еколого-економічні, соціально-екологічні та соціо-економіко-екологічні явища.
Таким чином розробка спеціалізованого програмного забезпечення для оцінювання та прогнозування соціо-економіко-екологічних параметрів територій та регіонів є необхідною передумовою впровадження концепції сталого розвитку в Україні.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Основи стійкого розвитку: Навч. посіб. для вищ. навч. закл. / Л.Г. Мельник, О.І. Карінцева, С.М. Шевченко, М.К. Шапочка, Е. Бун, Л. Хенс, Р.О. Перелет. - Суми: ВТД "Унів. кн.", 2005.
2. Клименко М.О., Прищепа А.М. Дослідження тенденцій зміни індикаторів соціальної сфери на прикладі Рівненської області. //Вісник НУГВП. Збірник наукових праць. Випуск 3(39), Рівне, 2007.
3. Герасимчук З.В. Регіональна політика сталого розвитку:методологія формування, механізми реалізації: монографія. – Луцьк: Надстир’я, 2001.- 528с.
4. Клименко Л. В. Обґрунтування перспектив розвитку агросфери сільських населених пунктів // Житомирський державний технологічний університет: тези VIМіжнародної наукової конференції студентів, магістрів та аспірантів „Сучасні проблеми екології та геотехнологій”. – Житомир, 2009. – С. 277–279.