ЗЕМЛЯ НЕ МОЖЕ ПРОДАВАТИСЯ
Питання чому земля не може бути предметом продажу та купівлі визначається як обговорення моральних, філософських, економічних, правових та екологічних аспектів, які стверджують, що земля не повинна бути предметом комерційних трансакцій, таких як продаж та купівля. Зазначена тема ставить під сумнів сучасну практику володіння землею, особливо в контексті інтенсивного використання та руйнування навколишнього середовища. Вона підкреслює важливість збереження землі як загального добра, яке має бути захищене від приватизації та комерціалізації.
Виникнення поняття приватної власності на землю було складним процесом, що розвивався протягом історії людства. У період примітивного суспільства земля вважалася загальним надбанням, яке використовувалося спільнотою в цілях забезпечення себе їжею та життєвим простором. Приватна власність на землю в цьому контексті не існувала.
У середньовічній Європі земля була розподілена між феодалами, які володіли нею та використовували селян для обробки. Це був період, коли виникло поняття феодального володіння, але земля все ще не була приватною власністю в сучасному розумінні. З розвитком промисловості та переходом до капіталістичної економіки, земля стала предметом приватної власності. Це відбулося в результаті енцлозур (enclosure), коли землевласники в Англії у XVI-XIX століттях закріпили право власності на землю та перетворили її на комерційну товарно-грошову вартість.
Великі імперії в результаті колоніальних експансій привнесли концепцію приватної власності на землю до нових територій. Це призвело до відбудови відносин з використання землі, що істотно вплинуло на місцеве населення та його традиційні земельні права.
У сучасному світі земельні відносини можуть варіюватися від країни до країни в залежності від її економічних, соціальних та політичних умов. Деякі країни залишаються прихильниками приватної власності на землю, тоді як інші використовують форми колективної власності чи державного власництва.
З економічної точки зору, земля може бути розглянута як товар або ресурс, оскільки вона має певну вартість та може бути об'єктом обміну на ринку. Однак це залежить від того, як саме визначається поняття "товар" в економічній теорії.
За класичною економічною теорією, товар - це будь-який об'єкт, який має цінність та може бути обмінюваний на ринку. Земля, як ресурс, може бути використана для виробництва різних товарів і послуг, тому вона може вважатися товаром в цьому контексті.
В рамках нової інституційної економіки, земля може розглядатися як "ресурс", а не як "товар". Так як ми розглядаємо сонячне випромінювання, повітря і воду. Це означає, що вона може мати особливий статус, враховуючи її соціальну та екологічну важливість. З цієї точки зору, управління землею може потребувати особливих правил та обмежень, щоб забезпечити стале використання та захист навколишнього середовища.
Аргументи за недоторканність землі можуть бути різноманітними і базуватися на різних принципах та цінностях. Деякі з найпоширеніших аргументів включають:
Екологічний аргумент: Земля - це жива система, яка забезпечує життя різноманітних організмів, включаючи людей. Недоторканність землі допомагає зберегти біорізноманіття, екосистемні послуги та екологічну рівновагу.
Етичний аргумент: Земля має власну цінність, яку слід поважати та захищати незалежно від користування нею людьми. Недоторканність землі відображає повагу до природи та всіх форм життя на планеті.
Соціальний аргумент: Земля є спільним надбанням усього людства, і всі мають право на доступ до неї та користування нею відповідно до своїх потреб. Недоторканність землі допомагає забезпечити справедливий доступ до природних ресурсів та уникнення їх монополізації деякими групами.
Естетичний аргумент: Земля має природну красу та цінність, яку слід захищати і зберігати для майбутніх поколінь. Недоторканність землі допомагає зберегти її натуральний ландшафт та естетичний вигляд.
Економічний аргумент: Правильне управління землею та її ресурсами може принести користь суспільству у довгостроковій перспективі, забезпечуючи стійке використання та збереження природних ресурсів для майбутніх поколінь.
Безпековий аргумент:
- Стратегічне розташування: Земля, яка приватизується, може мати стратегічне військове значення, особливо якщо вона знаходиться близько до важливих інфраструктурних об'єктів, територій оборони або кордонів країни.
- Недоліки в управлінні: Приватизація землі може ускладнити військовий контроль над деякими територіями, особливо якщо власники відмовляються допускати військові підрозділи на свої території або роблять це з великими обмеженнями.
- Ризик нарощування іноземних інтересів: Приватизація землі може відкрити двері для іноземних інвесторів, які можуть вигодно використовувати землю для своїх цілей. Це може створити безпекові проблеми, особливо якщо іноземні інвестори мають політичні або економічні інтереси, які протистоять інтересам держави.
- Збільшення конфліктів: Приватизація землі може призвести до збільшення конфліктів між різними власниками землі або між власниками землі та військовими силами, що може погіршити загальну безпеку.
- Потенційні загрози безпеці: Якщо приватизована земля використовується для промислових або комерційних цілей, це може створити потенційні загрози безпеці, такі як забруднення навколишнього середовища або створення об'єктів, які можуть бути використані для атак на військові об'єкти.
Ці аргументи вказують на важливість збереження недоторканності землі як ключового аспекту сталого розвитку та гармонійних відносин між людиною та природою.
Список використаних джерел
1. Світовий досвід ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення / Ю. О. Лупенко, О. В. Ходаківська, І. В. Юрченко. Київ : ННЦ «ІАЕ», 2019. 120 с.
2. Ходаківська О. В., Юрченко І. В. Регулювання ринкового обігу земель сільськогосподарського призначення: досвід країн ЄС. Економіка АПК. 2017. № 5 С. 78–85.
3. Чому земля не може бути товаром. [Електронний ресурс]. https://www.epravda.com.ua/columns/2016/03/25/586782/ (дата звернення: 07.05.2024).